Головна > Свідчення > «Ваше життя – це дар»
«Ваше життя – це дар»15-07-2016, 21:40. |
![]() «Про Меджуґор’є я дізналась зовсім недавно… У мого сина цукровий діабет 1-го типу інсулінозалежний з ускладненнями, кісти в голові і звуження судин головного мозку, майже 6 років тому він переніс мікроінсульт та має затримку в розвитку.
З Меджуґор’я неможливо повернутись попереднім, і я вірю, я знаю, що зможу зберегти в собі все те, що отримала в цій поїздці, що відкрила в собі, і кожен раз, дивлячись на посмішку дитини, говорити: «Дякую» Господу, за цей дар, за це диво. (Ярослава, мама)
випадково. Коли я дізналась, що це паломництво для людей з особливими потребами, то без жодного сумніву вирішила їхати туди, заради свого онука. Йому 12 років і він вже виріс з усіх дитячих розваг та спілкування. А якесь адекватне зацікавлення для його віку знайти важко. І Георгій страждає від незавантаженості, від відсутності соціального життя. Георгій – надзвичайно комунікабельний хлопчик, спокійний, привітний, з дуже важким захворюванням – він перестав розмовляти в 4 з половиною роки і зараз майже не розмовляє, Георгій інвалід 1-ї групи. Атмосфера в Меджуґор’є – надзвичайна. Я, напевно, вперше в житті відчула, що таке свобода. Це, коли люди приймають тебе, саме таким, яким ти є насправді – в інвалідному кріслі, значить в кріслі, на милицях – чому б і ні. Я сприйняла це, як турботу Богородиці про всіх Її дітей.
(Ірина, бабуся)
Багато з нас їхали туди за чудом….але зрозуміли, що ми самі чудо, і бачимо чудо кожен день, потрібно тільки відкрити свої серця і впустити туди Матір Божу і Ісуса, дозволити наповнити наші серця миром і любов’ю. Ми з сестричкою зрозуміли, що можемо допомагати сім’ям, де діти з особливими потребами, допомагати морально, духовно, тому, що вони як ніхто інший потребують підтримки, відчуття того, що вони є важливими, пізнавати цей світ і знайти своє покликання. Тому, що моя сестра у свій час не отримала цього, а це дуже важливо!»
Коли побувала у Меджуґор’ї і побачила, що люди мають таку біду, таких важких діточок, але попри все радіють кожному дню, кожному промінчику сонця і кожній краплинці дощику… Я зрозуміла, що я неправильно жила, я не цінувала того, що мала, не дякувала Богу за всі його дари. Зараз я починаю вчитись правильно молитись, читати Біблію, радіти життю. Щиро дякую Богу за тих людей, які їхали зі мною, я зріднилася з ними, ми спілкуємось, підтримуємо зв’язок, мені бракує тих людей. Я зрозуміла, що всі мої біди, які у мене є зараз – це дрібниці, і з Божою допомогою я все зможу подолати. Дякую Богородиці, що запросила мене до Себе в гості!» З великою вдячністю згадуємо ці дні, проведені в Меджуґор’є, і в серці рефреном відгукуються слова Божої Матері: «Дорогі діти! Не забувайте, що ваше життя не належить вам: воно – дар, і ним ви повинні приносити радість іншим…» (25.12.1992) Дякуємо Господу за дар життя! Хочемо своїм життям приносити радість всім, кого будемо зустрічати, повернувшись додому та в свої країни. Повернутися назад |