Найбільший стрибок Бланки Власіч – це ЇЇ НАВЕРНЕННЯ

Світова спортсменка з високих стрибків — Хорватська атлетка Бланка Власіч, 2 серпня поділилася в Меджуґор’є своїм досвідом з учасниками Молодіжного Фестивалю. Вона розповіла про своє життя, кар'єру та момент навернення. Також про те, що означає для неї вірити в Бога і що Він для неї означає взагалі.

«Все почалося тоді, коли я отримала травму», — говорить Бланка. Через біль, який вона відчувала її депресія поглиблювалася.

«Так як вже не стану успішною, закриюся собі в кімнаті на 3 дні, щоб зовсім ніхто не чув і не бачив мене. Високі стрибки були для мене тим, що визначало мою ідентичність і через брак успіху я не відчувала себе цінною. Цей стан депресії зростав щораз більше і більше… Я відчувала таке стискання в грудній клітці, що не могла дихати. В голові я вже склала перелік найгірших можливих медичних показів, які можна тільки отримати. Я нікому не хотіла говорити про свою травму, біль або те, що пройшла….

Так само, як і багато молоді мого віку, таїнство Святої Конфірмації для мене було тим часом, коли я перестала ходити до Церкви. Мені соромно за те, що була такою, як була, тому що я постійно поверталася спиною до свого Бога але все ж знала, що Він є. Тоді до мене подзвонив мій друг і сказав, що в церкві святого Антонія поставив свічку за мене.

Після цього я подумала, що можу зробити те саме, що можливо щось зміниться і я продовжувала таку практику протягом 2-х місяців, без особливих молитов. Нічого не змінювалося, але я впевнена це була така підготовка до навернення.».

Звісно в цьому всьому, досвід навернення її брата був також важливий. Це відбулося тоді , коли він поранив себе. Одного дня, під час тренувань, вона скаржилася на біль в гудях, а її брат почав говорити їй про Бога. Вона не могла повірити , але це був момент її навернення. Вона плакала протягом 3-х днів, але після цього також почала щораз більше наближатися до Ісуса. Інколи їй здавалося, що її суперники з високих стрибків налякаються коли побачать її та через це почнуть стрибати гірше...

Згодом Бланка виявила що вона щасливіша коли є більш покірною та слабкою та для неї, як професіонала з легкої атлетики, це було порятунком. Вона додала, що це було початком її нового життя, що стала новою більш відкритою особистістю, яка захотіла поділитися своїм досвідом з усіма довкола неї і допомогти їм знайти свою віру. Наприкінці також додала, що все довірила Господу і що досі в неї є страх перед невідомим. Зараз вона знає що в своєму житті більше не буде професійн. атлеткою і це буде величезною зміною для неї, але все це вона залишає Господу і Він, очевидно, зробить для неї все якнайкраще!

Також розповіла про свої останні олімпійські ігри в Ріо, куди приїхала абсолютно непідготовлена та навіть травмована. Я дивувалася з себе чи взагалі є який-небудь сенс в цьому, але після того, як я виграла бронзову медаль, зрозуміла, що весь цей біль який до того я отримала був там для мене тому, що Бог хотів дещо показати мені: що не завжди усе має бути в такий спосіб як я собі уявляю, а в такий, як думає Бог. Вона ще багато говорила про своє навернення і сказала, що зараз виконує стрибки тільки для Бога.

«Все, що я роблю зараз, я роблю для Бога та це вже більше не про мене, зовсім!». Відтепер Бланка живе лише для Бога і просто хоче бути Його улюбленим дитятком.