О. МАРІНКО ШАКОТА ПРО МОНС. ХОЗЕРА: ВІДІЙШОВ У ВІЧНІСТЬ ДРУГ МЕДЖУҐОР’Є

Нас покинув архієпископ Хенрік Хозер, апостольський візитатор у парафії Меджуґор’є. Ми втратили єпископа, який був нам справжнім батьком. Утратили дорогу людину, яка любила людей і яку любили люди. Його батьківську турботу й доброту могли щодня відчувати й ми – брати францисканці, що жили разом із ним, і паломники, які з ним зустрічалися. На перший погляд, він міг комусь здатися суворим, але насправді він був дуже доброю людиною.

Меджуґор’є втратило друга. Архієпископ Хозер полюбив Меджуґор’є від самого початку, коли в 2017 році приїхав сюди як Папський легат, особистий посланець Папи Франциска. Його слова «ми, меджуґорці», які він виголосив під час Меси на свято св. Якова в Ґаю, говорять про те, що він ідентифікував себе з цією парафією.

Він уважно аналізував пасторську діяльність у Меджуґор’ї та з великим зацікавленням досліджував феномен цього місця. На відміну від тих, хто шукав і підкреслював тільки його негативні прояви, архієпископ Хозер, будучи другом істини, умів помічати позитивні речі: повні сповідальні, христоцентричність меджуґорської духовності, велику кількість паломників, які шукають Бога, турботу й опіку, якою ми, францисканці, покріпляємо паломників у їхніх духовних потребах, а також працю парафіян щодо розміщення паломників у своїх будинках. І таким чином він робив великий внесок у формування позитивного іміджу та схвального сприйняття Меджуґор’я журналістами чи будь-ким іншим, хто намагався його оцінювати.

Архієпископ Хозер не обмежувався одним лише добрим словом щодо меджуґорської духовності – він нею жив: три рази на тиждень був на адорації, щоп’ятниці – брав участь у молитві перед Хрестом, щосереди й щоп’ятниці постив. Він дуже любив Богородицю та шукав Її заступництва.

Ми часто зустрічалися в його кабінеті, і він висловлював свою позицію щодо певних питань, але завжди вмів почути й іншу думку. Його великим бажанням було, щоб у Меджуґор’ї з’явилася каплиця постійної адорації та інші об’єкти, які служили б для пастирських цілей. Він навіть запросив архітекторів із Ватикану, із Польщі, – щоб вони сформулювали свої пропозиції. На жаль, пандемія коронавірусу порушила плани.

Особисто досвідчивши в 2018 році красу Младіфесту та після того, як в 2019 році Папа Франциск дозволив організовані паломництва в Меджуґор’є, він запросив на Младіфест кардиналів і єпископів, щоб і вони досвідчили духовність Меджуґор’я, а молодь отримала можливість – через присутність пастирів – досвідчити повноту Церкви.

Уперше приїхавши до Меджуґор’я в 2017 році як Папський легат, він відразу ж виявив бажання піти на Гору явлінь і зміг на неї піднятися, не дивлячись на нездужання через перенесену малярію. Хоча візіонери не підпадали під його компетенцію, але він учинив по-людськи й поговорив із ними. Він хотів познайомитися з ними й почути їх голос та досвід. Для візіонерів це означало дуже багато. Так він своїм прикладом показав, як потрібно було в минулому і як треба в майбутньому ставитися до них.

Він дуже любив нашу меджуґорську францисканську спільноту, із радістю проводив час у нашій компанії, відзначав властиві нам спокій і радість. У нього було почуття гумору. Завдяки його простоті та скромності з ним було легко спілкуватися.

У висновку можу сказати тільки одне: спасибі Папі Франциску, що послав до нас в Медужґор’є архієпископа Хенріка Хозера – спочатку як особистого посланця, а відтак як апостольського візитатора!

Дякую архієпископові Хенріку Хозеру за все, що він зробив для Меджуґор’я! А зробив він дуже багато, і його внесок безцінний!