Проповідь архиєпископа Хенріха Хозера. Младіфест, Меджуґор'є 03.08.2019

На початку своєї проповіді, Архиєпископ Хозер сказав: «ще один день Молодіжного фестивалю підтверджує, що таке Меджуґор’є. Меджуґор’є це є місце зустрічей, не лише з іншими учасниками, які приїхали сюди з багатьох країн світу, а й зустрічі з тим незвичайним місцем. Здається нічого особливого, звичайна хорватська сільська парафія, оточена виноградниками та зеленими пагорбами. Але Меджуґор’є це теж щось, з чим слід познайомитись та з чим слід зіткнутися в житті кожного з нас. Меджуґор’є — це місце та час що є більше за щоденний досвід, де ми живемо, працюємо чи відпочиваємо. Молодь, яка тут народилася, також живе цьому місці своїм щоденним життям, звідки також пізнає світ. Їх ви можете побачити в спеціальних футболках для волонтерів. Однак ми з власного досвіду знаємо, в чому секрет Меджуґор’є. Секрет Меджуґор’є —це невидима реальність, але дуже інтенсивна та дуже сильно відчутна. Це місце духу, місце, де зустрічається Бог із людиною і ця зустріч відбувається в глибині кожного з нас. Це відбувається в серці людини! Це бідне людське серце, яке стрибає від радості й розривається від болю. Це бідне людське серце хворе і складне, як каже пророк (Єремія 17:9). Монс. Хозер пояснив, що людське серце, особливо у молоді, однаково чутливе як до добра так і до зла. Особливо коли мова йде про несправедливість. Він сказав, що усі люди, особливо молоді, надзвичайно чутливі до відсутності справедливості та сильно страждають від завданих ударів і болю. Це несправедливо! Це морально недопустимо! Це боляче! Це такий сором! Молоді люди, що задихаються від болю, знаходяться в такому стані за різними адресами...І дуже часто, їх на це провокують власні батьки чи вчителі. Молоді люди зараз змагаються за власну свободу. Це риса юнацького віку. Однак молоді люди, не завжди знають межі особистої свободи, а такі межі існують та повинні існувати. Однією з таких меж є свобода іншої людини, соціальна свобода, свобода віросповідання, свобода, яку мають берегти батьки у вихованні власних дітей. І таку свободу слід поважати. Так само, як існують дорожні знаки, ми маємо деякі заборони та обмеження, які захищають безпеку всіх причетних, в дусі праведності та любові, які нам дав Бог. Він дав нам десять «Слів життя», десять заповідей. Вони вчать нас того, що для нас добре, що погано, і тому вони приймають форму наказів і заборон: робити те, що є добре, а не робити те, що є злом. Він підкреслив, що на практиці ми «оточені ланцюгами гріха» і що «іноді ми самі сприяємо їх збільшенню», і що Бог розриває ці ланцюги та звільняє нас.   Боротьба добра зі злом відбувається перш за все в нашому серці. Бог прекрасно знає це людське серце. «Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце. » (1 Сам. 16: 7). Ісус читає наші серця та знає наші слабкі місця, але перш за все знає про нашу здатність робити добро... І Він хоче нам допомагати це робити, Він хоче нас підтримувати в цьому, і Він хоче бути з нами і навіть жити цілою Святою Трійцею в цьому людському серці! Відповідно, нас веде Божа Матір і наша Мама, та сама: з Ченстохови, з Вільнюса, Люрду, Фатіми, Кібеґо та із, Меджуґор’є — Цариця Миру! Давайте дозволимо Їй вести нас інадалі!».   Цими словами Апостольський візитатор для парафії Меджугор'є Архієпископ Генрік Хозер завершив свою проповідь. Проповідь, виголошена на радість багатьом його співвітчизникам, які були в Меджугор'є, польською мовою.