Літургійні читання на четвер ХІ звичайного тижня, рік ІІ (РКЦ)

І з’явився Ілля, пророк як вогонь, і слово його як смолоскип палало. Він навів на них голод і в ревності своїй їх поменшив. Словом Господнім небо замкнув, а й тричі вогонь із нього звів. Як ти прославився, Ілля, своїми чудесами! Хто б похвалився рівністю з тобою? Ти збудив мертвого зі смерті і з аду – Всевишнього словом. Ти скинув царів на загибель, прославлених – з їхнього ложа. Ти чув на Синаї докори, на Хориві – вирок відплати. Ти помазав царів задля відплати, а пророків – на своїх наступників. Полум’яний вихор вхопив тебе – колісниця з вогненними кіньми. Ти, як написано, збережений на час відповідний, аби гнів Господній гамувати, перед тим як спалахне він: серце батька до сина навертатимеш і покоління відновлюватимеш Якову. Щасливі ті, хто тебе бачив і хто заснув в любові! Бо й ми життям будемо жити, але після смерті не буде таким наше ім’я. Такий був Ілля, вхоплений вихором, – а й Єлисей його духом сповнився: за життя свого не страхався князів, і ніхто над ним гору взяти не міг. Ніяке слово його не перевищило, – а й по смерті його тіло пророкувало. Він і за життя творив чудеса, – а й при смерті діла його дивні.

Слово Боже