Головна > Свідчення > МАРІЯ - НАДІЯ ДЛЯ МОЄЇ РОДИНИ

МАРІЯ - НАДІЯ ДЛЯ МОЄЇ РОДИНИ


15-07-2014, 13:38.
МАРІЯ - НАДІЯ ДЛЯ МОЄЇ РОДИНИХочу розповісти вам, як Діва Марія через Меджугор’є змінила життя нашої родини. Я народилася в гарній віруючій сім’ї, маю трьох братів. Все було добре, поки батько не почав пити. Це тривало двадцять років. Я росла в реальності алкоголізму. Звикла брати на себе відповідальність за справи інших. Як «правдива» християнка я думала, що допомагаючи фінансово та вирішуючи різни справи моїх родичів, сприяю збереженню нашої сім’ї.

В 2007 році я вперше приїхала до Меджугор’я. Тоді я мала сповідь з цілого життя (генеральну), і можу сказати, що моє життя відтоді змінилося. Бог звільнив мене з багатьох гріхів та звичок, з якими я до цього не могла впоратись. Потрохи я почала розуміти, що наша родина потребує відпущення і оздоровлення, тому я почала більше молитися і постити. За рік до Меджугор’я приїхала моя мама, і хоч і до того вона молилась, але дещо змінилося…

Протягом наступних двох років мої батьки ходили на прощі до Левове, Кракова, до Ченстохови, що для мене стало несподіванкою, бо батько лише зрідка відвідував костел.

Минулого року перед Різдвом батько звірився мені з того, що його мучило багато років. Зрозумів, що єдиний шлях до порятунку – це йти до сповіді. Вже тоді повернувся додому щасливий, але не зміг перестати пити.

На початку січня і відвідала спільноту, в якій зустрічаються алкоголіки та їх близькі. На мене дуже вплинули їхні свідчення, а також рішення близьких про відмову від алкоголю на все життя, щоб допомогти тим, які не можуть допомогти собі самі. Цього дня я вирішила пожертвувати цілий рік без алкоголю задля мого батька. Тоді ж я багато молилася, шукала шляхи, як би йому допомогти. Він сам вже просив про допомогу. Я знала, що моїх сил недостатньо. Роздумувала, що було б добре дати відслужити за нього службу Божу, але не мала достатньо грошей. Якраз тоді до мене прийшла одна товаришка і принесла картку, на якій була вказана дата 1-30 квітня, коли за мого батька будуть служитися служби Божі.

За два місяці, в березні, я від’їжджала до Меджугор’я, щоб присвятити Богородиці один рік. Я звільнилася з роботи, покинула свою родину з надією, що перебуваючи далеко від них, але близько до Господа, допоможу їм більше. Цілий квітень я молилася за батька. В кінці місяця одна знайома просила нас молитися за паломників, яких вона в травні привезе до Меджугор’я. Мимохіть мені подумалося, що добре було б, якби мої батьки теж приїхали. Я думала, що це нереально, бо батько п’є, і грошей в них нема. Яке ж було моє здивування, коли вони приїхали! Богородиця все урядила. Завдяки добрим людям, які заплатили за дорогу, мої батьки прийняли заклик Діви Марії і, незважаючи на хвороби, які могли перешкодити їхній подорожі, прибули до Меджугор’я. Цими днями я не впізнавала свого батька. Він ходив на вечірні програми, молився, співав, постив у середу та п’ятницю, ми разом ходили на Подбрдо та Кріжевац. На Подбрдо вони разом з мамою присвятили нашу сім’ю Непорочному Серцю Діви Марії. Якими щасливими вони виглядали!

Перед їх від’їздом ми з батьком трохи поговорили. Я сказала, що Діва Марія дуже хоче йому допомогти, але і він має дещо зробити. Я дала йому телефон священика зі спільноти, яку я відвідала, і сподівалася, що він відважиться на якийсь крок… Тепер знаю, що він не потрапив на зустріч, хоч і хотів.

На початку серпня на роботі з батьком стався епілептичний приступ. Не знаю, що він тоді пережив, але того дня він попросив маму, щоб дала йому медальйон з образком Діви Марії з Меджугор’я. З того дня він вже не п’є. Частіше ходить на сповідь та на Месу. Не знаю, що діється в його серці, але бачу великі зміни. А мені в цей час Господь дав оце слово: «За ваших днів зроблю це, хоч не повірите, коли вам це скажуть» (Hab1,5b). А оскільки мені відомо, якою підступною хворобою є алкоголізм, і що за хвилину людина може знову впасти, то мені дуже важко було повірити.. повірити в чудо!

Наприкінці серпня женився мій брат, в домі було дуже багато алкоголю, але мій батько був спокійний, до спиртного не діткнувся.. і через стільки років я побачила свого справжнього тата. Я переконана, що це Цариця миру подарувала мир його серцю.

Знаю, що ми щойно на початку, але Господь з нами, і це додає мені надії і відваги. Кожен день тверезого життя для нашої сім’ї це чудо. Всі ми мічені тою хворобою і легко можемо повернутися до старого, проте я знаю, що молитвою і постом можемо перемагати.

Ленка, Словаччина

Повернутися назад