Спільна родинна молитва – запорука миру в сім’ї
11-07-2014, 11:54.
Я походжу з релігійної родини. Ми з батьками завжди разом молилися вранці, увечері та перед обідом. Іноді ми з сестрою ходили до бабусі і дідуся і з ними молилися вервицю. В той час молитва була для нас довгою, важкою, і молилися ми лише для того, щоб потішити наших старих родичів.Коли ми підросли, перебували в інтернаті, то припинили спільно молися. Я зберегла лише обов’язкову присутність на недільній святій Літургії та іноді сповідалася. Так в середовищі невіруючих моя молитва стала особистою і епізодичною.
Коли я вийшла заміж, ми з чоловіком спробували спільно молитися увечері, але це тривало недовго. Однак разом з дітьми ми завжди молились перед обідом.
Після дев’ятнадцяти років подружнього життя ми з чоловіком відвідали Меджугор’є. Це був для нас величезний досвід. Найбільше нас здивувало, скільки молоді приїхало до цього святого місця святкувати Новий рік і молитися. Під час цих відвідин я відчула велике бажання знову правильно молитися. Рекомендація влаштувати в своєму домі місце, де буде хрест, Біблія, вервиця, статуетка чи образ Діви Марії, квіти, видалася мені неможливою до реалізації. Це мало б бути місце, де ми на колінах з Розарієм в руках мали вирішувати наші проблеми.
Майже через рік ми з чоловіком стали учасниками 1-го семінару для подружніх пар. На одній з лекцій отець Йозо Зовко підкреслив, що усім молодятам під час шлюбу вручає хрест і розарій, щоб вони знали, як і перед Ким вирішувати свої проблеми. Тоді, під час лекції, в мене виникла ясна виразна думка – купи хрест. Ця думка супроводжувала мене під час усього перебування і не можна було її позбутися. Я поговорила з чоловіком, і ми купили хрест. Під кінець семінару кожна подружня пара отримала вервицю із закликом до правдивої спільної молитви.
Після повернення додому я знайшла відповідне місце, де стоїть той хрест, є там і біблія, розарій, образок Діви Марії, статуетка Святої Родини і все прикрашають квіти – все те, що під час попередньої подорожі видавалося неможливим. Від того часу ми з чоловіком почали разом молитися. Спочатку це було непросто. В сім’ї запанував неспокій, роздратованість, багато проблем. Мені часто спадало на думку – перестань молитися, знов буде спокій… Однак ми вистояли у спільній молитві і подолали той довгий важкий час. Поступово все злагіднилось і до спільної молитви на вервиці приєдналися і наші дорослі діти.
Дякуємо Богові за усі дари, які ми отримали завдяки Меджугор’ю.
Марія, Чеська республіка
Повернутися назад