«Ми стали свідками великого чуда»
11-07-2014, 09:57.
«Я відчуваю такий мир, якого не мав вже багато років», «Часто їжджу на реколекції, але ці пережила немовби вперше у житті», «Я зрозуміла, що без молитви, я – ніщо. Справжній мир може принести тільки глибоке духовне життя», «Я не сповідався вже багато років, але під час цих реколекцій Господь торкнувся мого серця, і тепер я щасливий», «Я завжди нехтувала молитвою та постом. Пробач, Богородице, я обіцяю виправитись».Безліччю таких та інших свідоцтв були увінчані Марійні реколекції, які з 13 по 16 травня проходили у мальовничій місцевості Язлівець, освяченій присутністю мощей блаженної Марцеліни Даровської. Духовні вправи проводили члени Спільноти Блаженств, отець Філіп Маскарель та сестра Єлизавета Ружанська, котрі прилетіли з невеличкого містечка Ти-Ле-Шато, що у Бельгії.
Реколекції розпочалися урочистою Святою Месою, яку очолив ординарій Камянець-Подільської дієцезії, єпископ Леон Дубравський. Він закликав усіх присутніх відкрити свої серця на сходження Святого Духа та без вагань віддати своє життя Пресвятій Діві Марії. І, дійсно, кожен з присутніх зміг особисто переконатися в тому, що Святий Дух щедро розливався у серцях. Не дивлячись на те, що реколекції проводились у повній тиші, а учасників було понад 75 осіб з усіх куточків України, ніхто не міг приховати своєї радості та захоплення.
Кожен день реколекцій був по-своєму винятковим та неповторним. Отець Філіп розповідав про важливість щоденної особистої присвяти Непорочному Серцю Марії, наголошуючи на тому, що Святий Дух завжди поспішає огорнути ту душу, в котрій помітить присутність своєї Непорочної Обручниці. «Марія – це ехо Бога», – продовжував о. Філіп – «Коли ми говоримо: «Марія», Марія говорить: «Бог». Впродовж всіх реколекцій отець Філіп заохочував усіх присутніх до глибокої молитви серцем, до посту та щоденного читання Святого Письма, адже «навіть одне найменше «Радуйся, Маріє» може припинити війну та змінити напрямок історії».
Натомість сестра Єлизавета підкреслювала важливість послуху і мовчання у житті Богородиці: «Марія – це Невіста мовчазна. Вона мовчить, щоб слухати. Наслідувати Її – це дозволити говорити іншій людині. Це бути готовим вислухати інших і бути відкритим на багатство того, що дає мені Бог через них. На прикладі Марії ми бачимо, як повинна виглядати людина, котра мовчить та слухає Господа. Як же ми потребуємо такого мовчання! Як же необхідна сучасній людині готовність до того, щоб слухати лише з добрих джерел, які не приглушують правду, а висвітлюють її, які дозволяють серцю людини повністю відкривати правду про себе та про Бога». Сестра Єлизавета також поділилася зворушливим свідоцтвом зі свого власного життя.
Якщо першого вечора усі присутні перед виставленими Пресвятими Дарами закликали Святого Духа, то наступного – кожен по-справжньому міг сховатися під плащ Марії. Вистачило підійти та пригорнутися до ікони, а двоє інших людей накидало на твої плечі «вуаль», що спадав із зображення. Здається, що того вечора не було нікого, на чиїх очах не бриніли б сльози.
Але усі ці пережиття та конференції були лише приготуванням до найважливішого кроку. Суботнього вечора, кожен, після спеціального священицького благословіння, із запаленою від Пасхалу свічею, піднесено й урочисто, складав своє життя у руки Богородиці. Після цього усі відспівали Лоретанську літанію до Пресвятої Діви Марії. «Це була незабутня хвилина», – поділилася пані Галина з Городка – «Я відчула, як моє серце відкрилося, а з очей покотилися сльози».
Реколекції закінчилися недільною Святою Месою, під час якої було відспіване урочисте «Te Deum”. На завершення усі присутні вшанували реліквії сятого отця Максиміліана Кольбе, які були виставлені протягом усіх днів. «Незбагненна Божа благодать та присутність святих наповнювала ці реколекції. І тому ми стали свідками великого чуда, чуда любові та єдності. Я думаю, ми ще зустрінемось на цій землі!», – сказав отець Філіп Маскарель.
А ми, зі свого боку, будемо чекати та молитись.
Автор: Ірина Сашко
Повернутися назад