Дякую Тобі за дар життя! (о. Славко Барбарич, OFM)

Боже, Творче всього живого, дякую Тобі за створення життя. Дякую Тобі й прославляю Тебе, що Ти покликав мене з небуття до життя! Сьогодні я свідомо приймаю дар життя. Ти створив мене в лоні моєї матері. Будь благословенний в акті створення! Благослови мого батька й мою матір. Дякую Тобі за їхню любов, із якою вони мене прийняли й ростили. Дякую Тобі за те, що Ти захотів, щоб я став подібним до Тебе в любові. Дякую Тобі, що Ти хочеш, щоб моє життя було сповнене Твоїм життям.

Небесний Отче, я маю Тобі зізнатися, що я не завжди ставився з повагою до життя, яке Ти дав мені. Я визнаю, що я руйнував його тим, що зветься гріхом.

Так часто я дозволяв своїй гордості та егоїзму топтати дар любові й заважати йому розвиватися. Я сам губив своє життя й не приділяти уваги та часу своїй душі, духовному життю. Я грішив проти життя, плекаючи й піклуючись тільки про своє тіло, не думаючи про духовні цінності – любов, віру, надію, смирення, терпеливість, вірність.

Я знаю, що тим самим я занедбував дружбу з Тобою, не роблячи часом нічого для того, щоб розвивати таланти й дари, якими Ти наділив мене. Я лінувався, і через це Твоя благодать часто залишалася невикористаною. Багато можливостей зростання в доброму було упущено. Я залишився недозрілим, незрілим. А Ти бажав моєї досконалості. Ти хотів пишатися мною, як батько пишається своїм сином або дочкою, які в усьому стають подібними на своїх тата чи маму.

Незбалансована турбота про тіло й душу привели до того, що тепер я людина лише наполовину, я став незакінченим Твоїм образом у цьому світі. Я не можу бути в повноті свідком Твоєї любові, милосердя, прощення, тому що перестав розвиватися. Прости мені!

Я шкодую, що зловживав своєю свободою й можливістю говорити, радитися та взаємодіяти з Тобою. Прости мені, що всякі матеріальні блага були важливіші й мої слабкості віддаляли мене від Тебе та від людей.

Я стільки разів був злий і сердитий. Я не ладнав із людьми, не намагався їх зрозуміти. Прости мені, що я зловживав Твоєї добротою, унаслідок чого сам себе мучив і знищував. Сьогодні я знову приймаю своє життя з вдячністю в серці. Я хочу висловити цю подяку через мій послух Твоїй Святій Волі. Через мою безвідповідальність я став як безплідна смоковниця, але тепер я приймаю рішення всім серцем жити та взаємодіяти з Тобою! Дякую Тобі, що через прощення Ти даєш мені новий шанс почати все спочатку й знову зростати.

Дякую Тобі, що в мені звершуються Твої слова: «Благословен твій гріх», – адже я можу відчувати Твою любов і милосердя до мене.

Зішли мені Свого Святого Духа. Нехай Він веде мене. Нехай Він приведе мене до тієї повноти життя, яку Ти спочатку задумав для мене.

(Зараз я в тиші розглядаю конкретно, що стосується мого життя. Можливо, я нищив себе пияцтвом, наркотиками, переїданням, перевтомою, дисбалансом між доглядом за тілом і духом … Також я запитую себе, чи розлад не увійшов у моє життя через егоїстичне статеве життя, яке загрожувало моєму емоційному дозріванню і – зловживанням цього дару – я став егоїстом, який думає лише про свої задоволення.)

Тепер, після цієї сповіді, Господи, зціли мене повністю й зроби здатним жити в гармонії з Тобою та для Тебе. Нехай моє життя розвивається на славу Тобі й на користь іншим людям. Я не хочу бути незрілим плодом у Твоєму саду. Я не хочу бути безплідною смоковницею. Тим більше я не хочу бути бур’яном серед красивих квітів.

Я хочу бути містом, побудованим на горі. Я хочу бути палаючою лампою, яку ставлять на видне піднесене місце, щоб вона світила всім і все освітлювала. Я хочу бути гірчичним зерном, яке так розвивається й росте, незважаючи на те, що таке маленьке! Я хочу, щоб я прийшов у Твоє Царство зрілим, дорослим соратником. Дякую Тобі, що Ти не відкинув мене від лиця Свого й що я маю нову можливість повернутися.

Зціли моє серце від усіх ран, які є наслідком гріхів. Очисти мене від усього зла, яке є в мені. Звільни мене від усіх негативних почуттів, щоб я міг рости й приносити плоди, які є доказом, що я живу натхненням Святого Духа! Нехай ця зустріч із Тобою стане для мене, як нова весна: щоб усе знову в мені розквітло й принесло плід! Нехай це буде, як весняний дощ для сухої землі, як літнє сонце, для промерзлої землі. Як материнський поцілунок витягує з серця дитини все найкраще й благородне, перетворює його та допомагає розвиватися як людині, так і християнину. Господи, схилися над хаосом мого життя й силою Святого Духа віднови в мені первісний порядок, який я втратив, коли згрішив.

Надихни мене на новий шлях із Тобою! Допоможи мені зрозуміти, що моє християнське покликання не полягає в тому, щоб не грішити, а в тому, щоб ставати святим, удосконалюючись у доброті й любові до Тебе та до всіх людей. Це те, чого Ти, Отче, чекаєш від кожної людини.

Отче, тепер я молюся за священника, якому буду сповідатися. Допоможи йому діяти згідно з Твоєю волею, щоб його любов, віра, надія, радість, мир, смирення, доброта, мудрість і сила стали для мене стимулом до зречення будь-якого мого саморуйнування, щоб я прийняв серцем постійну співпрацю з Тобою. Благослови мого сповідника, щоб він сумлінно виконував своє покликання бути людиною і священником! Наповни його Своїм Духом, щоб він, як хороший виноградар, в ім’я Твоє дав мені добру пораду й підібрав правильні слова, які принесуть плід у мені та додадуть мені сил рости, стаючи, все більше схожим на Тебе. Дай мені силу й мудрість розпізнати, що в мені не так, щоб від цього моменту все було на славу Тобі! Амінь.