Піст в житті святих. Святий Франциск Асизький

Cв. Франциск своїм життям, прожитим за Євангелієм, надихнув багатьох людей, особливо молодих – не тільки з-поміж католиків, але й тих, хто належить до інших християнських спільнот. Навіть нехристияни сприймають його як людину, яка надихає їх. А християнська традиція називає його людиною, яка протягом свого життя найбільше уподобилася Христу.

Таке ставлення обумовлене не лише тим, що 17 вересня 1225 р. в Ла Верні св. Франциск отримав рани Христові на своєму тілі, але й усім способом його життя й ставленням до людей, природи й Бога. Його Пісня створіння – одне з найвидатніших проявів любові до творіння й Бога – Творця всього сущого.

Франциск своїм життям надихає людей, а своїм прикладом спонукає й закликає до переміни життя, згідно зі старим правилом, яке гласить, що святі знаходяться тут не тільки для того, аби ними захоплювалися, але щоб їх наслідували. Вони – наші заступники, але так само й конкретний приклад для наслідування.

Звичайно, набагато легше захоплюватися, аніж наслідувати. Однак навіть св. Франциск став тим, ким він став, не без серйозних зусиль: він молився і постив. Франциск багато молився – його називали «сама молитва», але так само багато він і постив. У Правилі, затвердженому буллою, в третій главі він пише: «І нехай постять від свята Всіх святих аж до Різдва Господнього. Хто добровільно постить у святий сорокаденний піст, сорок днів підряд, починаючи від Богоявлення, у дні, які Сам Господь посвятив Своїм святим постом (порів. Мт 42), ті благословенні Господом, але й тих, хто не постить під час цього посту, не слід примушувати – вони поститимуть сорокаденний піст перед Пасхою. В інший же час не повинні постити, окрім п’ятниць».

Крім цих трьох сорокаденних постів, відомо, що св. Франциск дотримувався ще однієї чотиридесятниці – перед святом Св. Архангела Михаїла 29 вересня. Під час такого посту в Ла Верні він і сподобився Христових ран, ставши цілковито подібним до Христа. У Правилі, не затвердженому буллою, у главі третій він пише: «Також нехай усі брати постять від свята Всіх святих до Різдва і від Богоявлення, коли Господь наш Ісус Христос почав постити, до Пасхи». Як видно, у Незатвердженому правилі, сорокаденний піст від Богоявлення не залишається на добровільний розгляд [братії], на відміну від Затвердженого правила.

Ті, кого надихає приклад св. Франциска і хто не бажає лише захоплюватися, починають більше молитися і постити, бо за допомогою посту й молитви людина відкривається благодаті Божій та продовжує уподібнюватися до Христа. Постом і молитвою здобувається внутрішня свобода – а тільки у свободі ми можемо зростати в любові й відкривати красу життя та Божого творіння. Тільки тоді стає можливим прощати й переносити навіть тягарі з радістю і любов’ю, називати смерть «своєю сестрою» і вітає її. Ставлення Франциска до природи особливо надихає в наш час, коли ми стали свідками того, в якій небезпеці вона опинилася, і коли виникає все більше екологічних рухів на захист природи для того, щоб урятувати довкілля, а тим самим і людину. А коли ми турбуємося про творіння, то через це виявляємо любов і повагу до Творця.

Короткі висловлювання про піст із традиції Церкви

"Якщо є серед них бідні, котрі потребують допомогу, всі постять два або три дні, потім зазвичай посилають їм харчі, які мали для себе."

Арістид пише Адріану про перших християн

«У той день, коли постиш, нічого не їж, крім хліба та води; а з їжі, що ти цього дня збережеш таким чином, відклади й віддай удові, сироті або бідному; у такий спосіб ти усмириш свою душу, а той, хто отримає від тебе, наситить свою душу і буде за тебе молитися Господу. Якщо будеш здійснювати піст так, як я повелів тобі, то жертва твоя буде приємна Господеві».

Пастир Єрма (прибл. 150 р.)

«Чи буде твій піст любий Богові, якщо забудеш про свого брата? Постити і ділитися – молитва підноситься на цих двох крилах. Постіть так, щоб інші могли насичуватися замість тебе – але й ти радій, що мав можливість їсти свою трапезу. Той, хто не мав харчів, хотів, щоб його наситили в злидареві. Будьмо уважні, аби в злидареві не знехтувати своїм Богом, Який у ньому голодний».

Св. Августин (354-430 рр.)

Взято з газети Світло Марії