Радість та дорога надії (о. Любо Куртович, OFM)

Перед людством завжди є вибір: життя чи смерть, надія чи розпач. Й історія людства поділена на гріх та святість. З одного боку – святі й ті, хто жив та вмирав за ідеали. З іншого – люди, які обрали егоїзм, ненависть та вбивство.

Ось що казала нам Богородиця: «Дорогі діти! Моліться безперестанку! Так дам вам радість, яку Мені дає Господь. Із цими благодатями, дорогі діти, хочу, щоб ваші страждання були радістю. Не можу вас провадити, допоки ви самі не відчуваєте радості в молитві. Прошу вас, віддайте Господеві все своє минуле, усе зло, яке нагромадилось у ваших серцях. Хочу, щоб кожен із вас був щасливий, а з гріхом таким ніхто не може бути. Тому, дорогі діти, моліться – і в молитві пізнаєте нову дорогу радості. Не будьте тривожні й заклопотані. Бог допоможе вам і покаже вам дорогу. Закликаю вас повністю віддатися Богові. Нехай усе, що посідаєте, буде в руках Божих. Так, тільки так ви матимете радість у серці. Дітоньки, радійте у всьому, що маєте. Дякуйте Богові, бо все є даром Божим для вас. Сатана сильний і хоче змести Мої плани миру та радості. Дітоньки, моліться, аби зрозуміти, що страждання може стати радістю, а хрест – дорогою радості».

У жовтневому посланні Богородиця дуже хоче, щоб ми вибрали надію та радість, яку нам дає Бог через Неї. Нам може здатися, як і каже Божа Мати, що людство вирішило вибрати смерть, але завжди були люди, які зберігали надію й віру та встояли.

Сказано: «Надія там, де її немає». Сподіватися – значить у неможливому знаходити можливість. Надія настає, коли вичерпуються всі людські здібності й коли виходу більше немає. Тоді приходить допомога від Бога. Надія – це Бог. Надія – це те, чого ще немає, а вже є, і те, що відбувається, коли до діла не дійшло. Надія – це простір між вірою та любов’ю.

Французький поет Шарль Пеґі вкладає в уста Бога слова: «Мене вражає надія!» Однією з найсильніших спокус у святих була спокуса надії. Пеґі продовжує: «Мене не дивує, – каже Бог, – що в Мене вірять. Достатньо подивитись на Моє творіння – і повіриш! І любов Мене не дивує, бо закоханим любов несе вигоду. А ось надія – надії Я дивуюся!»

Багато аналітиків стверджують, що ми живемо в епоху постоптимізму. Песимізм – хвороба духу. Часто це одна з форм одержимості злом. А віруючих песимістів можна уподібнити до дезертирів від життя, які вважають, що світ у злі й немає йому порятунку.

Папа Франциск говорить про надію в Апостольському зверненні Evangelii Gaudium – “Радість Євангелія”: «“Ні” стерильному песимізму! Однією з найбільших спокус, яка душить запал і відвагу, є відчуття поразки, яка робить нас жалюгідними й розчарованими песимістами з кислими фізіономіями» (EG 85).

Цікаво подивитися, що сказано про надію у Святому Письмі. Надія в Біблії – це не якесь абстрактне почуття чи філософське поняття. Це щось відчутне, помітне, своєрідна пристрасть. Надія – це усвідомленість, боротьба та опір.

Нехай Марія, Мати надії, поведе нас до Бога, єдиного джерела надії, оптимізму, віри в добро й віри в те, що наше життя добре закінчиться, на Божих руках.

Діво Маріє, Мати надії та віри! Ти пройшла всі життєві випробування з моменту, коли архангел Гавриїл благовістив, що Ти зачнеш і народиш Сина Божого. Заступайся за нас – ми так часто втрачаємо надію та віру в добро, у Бога. Ти досягла кінцевої мети нашого життєвого шляху, але не забуваєш про нас, Своїх дітей. Заступайся за нас перед Ісусом, щоб ми могли проживати свої дні у світлі перемоги Ісуса над гріхом, злом і смертю. Особливо приносимо Тобі всіх, хто зневірився, хто втратив надію і перебуває у важкій життєвій ситуації. У Твої руки, Мати Маріє, складаємо всіх, хто зранений людською злістю, хто не бачить виходу зі своїх складних обставин і бореться зі спокусою накласти на себе руки. Будь їм утіхою та надією, бо Ти ще ніколи не залишила нікого, хто до Тебе прибігає. Амінь.