Без Немовляти Ісуса у вас немає ніжності Й відчуття неба (о. Любо Куртович, OFM)

Як пишуть євангелісти, Ісус народився в місті Давида Віфлеємі, у Марії та Йосифа, які були з роду Давидового. Він народився в нашій історії, у конкретному місці, від конкретної жінки, обручниці Йосифа. Християнство – це не міф і не легенда, це не філософія й не теорія. Християнство – це історична особа Ісуса Христа. Бог народився в людській подобі. Відтоді Діва Марія бажає народжувати Його знову: тепер духовно – у наших серцях.

За словами Богородиці, у Новонародженому Ісусі ми відкриваємо ніжність і відчуття Неба. Із нашого життєвого досвіду знаємо, що дитина – це радість усієї сім’ї, скарб людського суспільства. Новонароджене дитя – слабке, залежне від усіх, хто поруч. Без їхньої допомоги маля не виживе. Воно має право на прояви, які міняють ритм дня й ночі, роботи й відпочинку та чування.

Ісус, Бог і Людина, захотів народитися й бути на певному етапі Свого земного життя маленькою дитиною. Захотів опиратися на ближніх, залежати від дорослих. Бог – Усемогутній і Вічний, Великий й Усезнаючий – став в Ісусі маленьким і слабким. А ми іноді сміємо жалітися Богові – Який, як ми віримо, Благий і Всемогутній, Якому можливо все, – що Він допустив, що з нами відбулося щось погане, що не відвернув біди, що дозволив нам зіткнутися з проблемами.

Ми маємо власне уявлення про могутність Бога й хочемо, аби Він діяв у відповідності до наших бажань й очікувань. А Бог на Різдво явив Свою Всемогутність. Вона виявляється й у тому, що Він може бути й маленьким, і слабким, майже безсилим.

Він безсилий перед таємницею людської свободи й злоби, перед таємницею твого серця, бо Він не хоче увійти до твого серця силою. Через народження Ісуса Бог нам і сьогодні з допомогою Марії каже: Божа любов діє. Бог хоче, аби ти Його гостинно прийняв у своїм серці – і тоді Він збагатить тебе Собою. Вір у те, що Бог благий навіть коли Він не відкриває Себе Всемогутнім у справі відхилення хрестів і життєвих випробувань.

Нам потрібні простота, смирення і чисте серце, щоб ми могли розгледіти в немочі маленької Дитини Всемогутність Бога. Ісус нам часто говорить: «Якщо не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство». Також Він відкрив нам, що ми – улюблені діти Небесного Отця. Бути, як діти, відчувати надійну руку Отця, бути впевненими в Його захисті, нічого не боятися – ось такі дитячі почуття переживають ті, хто вірить своєму Отцеві.

Молитва: Господи Ісусе! Ти казав: «Що ви зробили одному з Моїх братів найменших – ви Мені зробили!», – або чого ви не зробили їм, того не зробили Мені. Ти ототожнював Себе з найменшими з нас. Прости мені мій егоїзм і жорсткосердя. Прости мені, Ісусе, що й сьогодні Тобі доводиться шукати милосердне серце, аби отримати допомогу у хворобі й тяжких ситуаціях. Прости мені, Ісусе, за всіх нужденних цього світу, яким я не можу допомогти. Прости, Ісусе, за те, що я не є вбогим. Тоді я був би вільним і чистим та зміг би Тебе впізнати, побачити, зустріти. Прости мені за те, що я недостатньо радію, коли Ти приходиш до мене в моєму браті, ближньому, маленькому, бо Ти приходиш і в найменших, а іноді через них бажаєш наблизитися до мене. Ісусе! Ласкаво просимо в цей світ! Дякуємо Тобі, що залишаєшся посеред нас. Допоможи нам Тебе гостинно прийняти й збагатитися Твоєю малістю та благодаттю. Амінь.