Приношу вам Мого Сина Ісуса

Як свідчать візіонери в Меджуґор’ї, під час явлінь на Різдво Пресвята Діва Марія являється з Ісусом на руках. Так було і в найперший день об’явлень 24 червня 1981 р. Нічого більшого та дорожчого Марія не може для нас дати, ніж Її Син, – це Вона багато разів повторювала у Своїх посланнях.
"І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися” (Ді. 4, 12). Марія народила Бога і веде нас до Нього. Вірою і послухом Божому Слову Вона стала Матір’ю Божою. І як говорили Отці Церкви, «яка мені користь, якщо Христос народився одного разу від Марії у Вифлеємі, але не народжується через віру в моїй душі?» Ісус і сьогодні бажає народитися в наших душах за допомогою віри. Як саме це відбувається? Як може Ісус народитися у нашій душі? Сам Ісус учить нас тому, в який спосіб це можливе: "Мати моя і брати мої – це ті, що слухають слово Боже і його виконують” (Лк. 8, 21).

Відкрийте ваші серця, діточки, і будьте радісними, що можете Його прийняти. Наше серце створене так, що може Бога прийняти, і тільки Він може цілком наповнити його справжнім миром і сенсом життя. Наша вчителька в цьому – Марія, яка вміла зберігати в собі всі події і роздумувати про них у Своєму серці. Добре згадати всі події в нашому житті – як радісні, так і сумні. Важливо у всьому розпізнати невидиму Божу руку, яка нас через все вела. Важливо усвідомлювати, що Бог боровся за нас, на нашому боці. І тому ми залишилися живі. Існує чимало ситуацій і подій, яких Богородиця не розуміла, але проживала їх із вірою. В Її серці глибоко відгукувалися слова ангела: «Для Бога немає нічого неможливого». І сама Марія також зростала і просувалася у вірі. Їй відомо, що віруючими не народжуються, а стають день у день .

Закликаю вас не втрачати надії та щоб ваш погляд і серце були завжди направлені до неба і вічності.
Багато, навіть віруючі, живуть без надії, із відчуттям своєї безпорадності. Не без підстав три Папи прямо говорили про те, наскільки необхідна надія. Папа Франциск згадує про надію в апостольському зверненні Evangelii Gaudium – Радість Євангелія. Там він, зокрема, пише: «Однією з найсерйозніших спокус, які душать завзяття і сміливість, є почуття поразки, що перетворює нас у незадоволених і розчарованих песимістів із кислими обличчями» (EG 85). Песимізм – це хвороба духу, нерідко це свого роду одержимість злом, а віруючі-песимісти – у якомусь сенсі дезертири життя, які вважають, що світ злий і в ньому немає спасіння… Чи подібний сьогоднішній світ до біблійного Содому? Навіть якщо для деяких це і так, християни не можуть забувати, що за це місто Авраам заступався перед Богом! (Буття 18, 16). Навіть якщо до сьогоднішньої ситуації в суспільстві та світі можна застосувати слова з книги Буття про те, що "людська злоба на землі велика” (Буття 6, 5), згадаємо все ж, що через Ноя, який залишився невинним і праведним, Бог вирішив відкрити шлях до порятунку і дав, таким чином, можливість нового початку людству.

«Для надії достатньо всього однієї доброї людини», – пише папа Франциск у своїй останній енцикліці (Laudato si ‘, п. 71).

А для того, щоб проживати свої дні з надією на Бога, потрібно відкрити серце небесній Матері.

Молитва:

Маріє, Мати Ісуса і наша Мати, Ти прийшла до нас і продовжуєш приходити сюди, щоб повернути нашим сповненим песимізмом і негативними думками серцям надію і світло, які приходять від Бога через Тебе. Випроси нам милість уже сьогодні жити відкритими тому світлу, який просвітлює кожну людину – а це Ісус, єдиний, хто може дати мир нашим немирним серцям. Навчи нас вірити й жити Твоїм серцем, щоб і ми вміли зберігати і роздумувати у своєму серці про всі події і тим самим поглиблювали та зміцнювали свої відносини з Богом і один з одним. Амінь.

Foto: 1. Foto Ðani; 2. freeimages.com

М.М.

Взято з газети Світло Марії