У вас немає ні молитви, ні радості в серці

Про важливість і необхідність молитви говорять Її часті заклики молитися. Молитва являє собою не якусь частину нашого духовного життя, але саме життя. Біографи говорять про св. Франциска Асизького, що він не лише молився, але сам став молитвою. Молитва – не додаток до нашої віри, але – дихання віри, Божі обійми, перебування в Бозі й перебування Бога в нас. Тому Богородиця зв’язує молитву з радістю. Молитва – це відкриття себе повноті Божого життя, щедрості життя, яке дарував нам Ісус. Ми не маємо в собі іншого життя, окрім Божого.

Катехизм навчає, що молитва – це дар Божий. Тому треба приймати від Бога цей дар і від Нього вчитися молитві. Найперший і найголовніший приклад молитви для нас – це Ісус Христос. Він молився й нас закликав до молитви: «Просіть, і вам дасться» (Лк. 11: 9). Ісус обіцяв, що наша молитва буде почута, але молитві неохідно вчитися, вправлятися в ній. Щодня молитися, щодня по-іншому, щодня просуватися трохи вперед. Ми знаємо, як тяжко вирішити вибрати молитву, але коли ми зважуємося й перемагаємо себе та свою волю, то відчуваємо себе наповненими, свобідними, ніби справилися з якимись силами, які намагаються поневолити й переконати нас, що з ними неможливо справитися. Без зусиль ми ніколи не навчимося молитві. Коли людина навчиться молитися, вона освоює весь світ.

Тоді Бог через тебе може міняти інших, оскільки Він уже змінив тебе. Перш за все необхідно, аби твоя молитва перемінила тебе самого. Тому говорять: якщо молитва тебе не змінює – тоді міняй свою молитву, свій спосіб молитви.

Важлива умова того, щоб молитва була успішною, – це наполегливість. Якщо молишся про когось, про якусь благодать чи свою потребу, тоді зважся молитися доти, доки не здобудеш цього. Це нам показав Ісус у Своїй притчі про людину, яка йде опівночі до свого друга, аби позичити три хліби (Лк. 11: 5-7). Якщо людина виконує прохання іншої через її настирливість, то оскільки більш Отець Небесний відгукнеться на мольбу й взивання Своїх дітей.

Якщо ми зважуємося на молитву й не бачимо швидких її плодів, ми відступаємо. Це найгірше, що можна зробити. Не буває непочутої молитви. Бог лише відкладає виконання нашої молитви, готуючи нам дещо більше й набагато краще, чим ми можемо побажати й попросити.

Якщо на перших порах нам не все вдається, не можна відступати. Важливо все життя вчитися. Важливо робити те, що нам говорить Богородиця: «Моліться до тих пір, поки молитва не стане для вас радістю».

Молитва:

Пресвята Діво Маріє, Мати надії! Прибігаємо до Тебе й просимо про всіх, хто сильно страждає й втрачає надію в своєму житті. Ти, що залишилася Матір’ю віри й надії навіть у найтяжчі моменти Свого життя, під Хрестом на Голгофі, випроси всім зневіреним надії в серці. Своїм Пресвятим Материнським серцем торкнися кожного серця, обтяженого ранами гріха, страждання й хвороби. Твоє Материнське серце здатне зцілити всі ранені серця. Тобі вручаємо свої руки, аби Ти вела нас; свої серця, аби Ти зцілила їх, звільнила й наповнила миром, який несеш та бажаєш нам дарувати. Амінь.

(M.M.)