Проповідь священика Анте Вуковича на Фестивалі молоді

Центральною частиною Фестивалю молоді є Свята меса, яка святкується цьогорічними нововисвяченими священиками, і о. Анте Вукович проповідує кожної ночі. Тут ми наводимо першу частину проповіді о. Анте, яку він виголосив в неділю 3 серпня: « Ми, люди, є незвичайні створіння, ми є настільки незвичайні, що досі цікавимося тим, ким ми є насправді. Ми всюди бачимо голод. Ми не знаємо себе, ми є дивні створіння і найбільш незвичайні з всього, що було створено. Коли я дивлюсь на тіло, голодне і спрагле і, коли я заглядаю всередину, я бачу серце, яке є також спрагле і голодне. Це є серце, яке потребує розуміння, прийняття, любові і поезії.

Коли я заглядаю в розум, він також є голодним, він прагне зрозуміти, прагне історії. Де б я не подивився, я всюди бачу голод. Але, який би голод я не бачив, я думаю, що його потрібно втамувати. Я лише здогадуюсь, що це криється саме там, де і є секрет створення всього незвичайного. В цьому немає нічого дивного, що люди є голодні. Але насправді дуже легко отримати їжу, яку потребує голодна людина. Однак замість справжньої їжі, їй можуть дати отруту. І так зрозуміло, що голодна людина бере і їсть будь-що, але незрозумілим є те, що, читаючи пророка Ісая, ми бачимо, що лише з одного речення нам відкривається таємниця стількох зруйнованих і втрачених життів. Для чого витрачати гроші і наші заробітні плати на те, що не може нас поживити і задовольнити. Господь бачить добре. Людина може втамувати голод хорошим шляхом. І знову ж таки, як часто буває, що хтось обманює і зраджує іншого тільки тому, що не може втамувати голод і, навіть, гірше, він платить за це грошима і своїм життям. Як багато є обманутих людей, які відчувають справжній голод любові, прийняття і розуміння, але вони не можуть втамувати його. Після цього вони впадають в наркотики і залежності. І всякий раз, коли я чую чиїсь свідчення з Сенакольської спільноти, я не маю жодних питань і сумнівів стосовно того, що вони говорять правду. Але це стосується не кожної історії чи свідчення, яке я чую. Коли я слухаю політиків, в мене виникає багато питань, я завжди їм не вірю. Навіть, коли я слухаю нас, священиків, я все-таки не впевнений в тому, що ми говоримо ті речі, якими живемо і, в які віримо. Коли я слухаю їх, то думаю, як низько вони впали, як вони відійшли від своїх спільнот. Божий заклик з’являється переді мною, як сяюча іскра. Це просто. Хіба в Меджугор’є ми не можемо поглянути навкруги і побачити, як людський голод втамовується в такий чудовий спосіб безкоштовно. Сьогоднішнє читання говорить нам про людський голод і про те, як Бог бачить голод. Це не завжди одне й те саме, як ми бачимо його, як ми в церкві розуміємо і відчуваємо його, чи, як ті, хто близько до Бога, бачать його. Це чудова можливість побачити зблизька те, що Він, насправді, бачить.