Паломники в Меджугор'є: "Тут відчувається мир та присутність Богородиці"
23-03-2016, 10:14.
Сімейна пара Мері і Рафаель Цеціл з Франції, приїхали в Меджугор’є з координатором паломництв Денісом. Мері з чоловіком живуть в місті, що знаходиться за 17 кілометрів віл Лізьє, місце де проживала Свята Тереза від Дитятка Ісус. Під час інтерв’ю на радіо «Мир» вона розповіла нам: « Ми маємо троє дітей та шість внуків, п’ять з яких були всиновленими. Дитина, яка не всиновлена носить ім’я Зелі. Вона була названа в честь матері Святої Терези. Ми чули про Меджугор’є ще на початку об’явлень. Деякі з наших друзів часто приїздили сюди і в наших серцях зародилось бажання теж поїхати туди. Проте тоді наші діти були ще малими і ми не мали можливості відвідати Меджугор’є. Одна монашка, яка приїхала в Лізьє розповіла нам багато свідчень, що стосуються Меджугор’я. Тоді ми познайомились з Денісом, який вперше привіз нас в Меджугор’є, це було в листопаді минулого року. Там відчувається мир та присутність Богородиці. Ми почали постити кожної п’ятниці з нашим парафіяльним священником, і саме в Меджугор’ї я навчилась молитися Розарій. Після того, як ми повернулися додому, ми відчували радість, яку нам подарувала Богородиця. До нашої поїздки в Меджугор’є ми ніколи не молилися разом, а зараз кожного ранку ми спільно молимось один десяток Розарію. Коли я прийшла посповідатись, я була справді вражена, коли побачила такі великі черги біля сповідальниць. Моя перша сповідь відбулася тут» - сказала Марія Цеціл. Її чоловік Рафаель додав, що коли він вперше відвідав Меджугор’є він відчув велику любов до Богородиці. Він був вражений, коли побачив скільки молоді приїздить сюди, щоб помолитися. Деніс працював нотаріусом до 50 років, вперше він приїхав в Меджугор’є в 1996 році. Його навернення відбулося під час Хресної Дороги на горі Крижевац, і невдовзі він почав привозити сюди людей: « Я просто почав плакати, але я не розумів від чого. Я намагався переконати себе, що плакати без причини це не нормально. Одна людина, яка стояла поруч біля мене сказала мені, що сльози – це дарунок Бога, проте це зовсім не втішило мене. Я приїхав знову сюди наступного року. Я вже усвідомлював, що не хочу бути більше нотаріусом, і через три тижні мені передзвонили з однієї туристичної агенції, і сказали, що я повинен почати привозити паломників в Меджугор’є. Я займаюся цим з 1997 року, я був тут вже більше 120 разів. Я привожу сюди групи. Проте часто я приїжджаю сюди сам чи іноді з своїми друзями. Мир тут відчувається по особливому.
Повернутися назад