Меджугор'є. Яке воно?

Окремо розкажу про саме Меджугор'є.

Це хоч і село, але спокійно "тягне" на невелике містечко. Не бачив тут надмірної розкоші - великих приватних особняків з претензією на "двор'янське гніздо", усі будинки досить прості по стилю і невеликі, хоча майже обов'язково охайні, подвір'я біля них теж доглянуті, бур'яном не заростають.

Часто можна бачити облаштовані газони, засаджені декоративними рослинами.

Біля одного з будинків бачив грядку капусти - от не знаю, чи сільськогосподарська плантація це була, чи таки декоративне насадження.

Дизайн будівель здебільшого простий - прямокутник з плоским або двоскатним дахом.

Для мурування часто використовується камінь, що очевидно - вся місцева земля і є каміння.

Дуже часто на подвір'ї можна бачити статуетку Богородиці. Іноді частина будинку оформлена в релігійному стилі.


Меджугор'є знаходиться на плато, між горами (на що явно вказує сама назва). Варто піднятися трохи вище, і очам відкриваються приємні краєвиди.

На останній фотографії, на передньому плані оливкові дерева. Не знаю, в чому причина, але мені чомусь приємно, коли довкола ростуть оливки.
Вирощують тут і ківі. Це скоріше не дерево, а лоза.
Попри дороги росте багато гранатових кущів.
Це гранати дикі, хоча цілком їстивні, а в садках коло будинків, як правило, ростуть окультурені гранати, плоди яких в декілька разів більші і значно смачні на вигляд.
Не рідко трапляються живі огорожі. Роблять їх, як і у нас, з кипарисовика. Але також і з екзотичних рослин, наприклад, з лаврових кущів. Незле, квасиш на зиму капусту, треба лаврового листа - вийшов на подвір'я, висмикнув пару, і в магазин не треба йти.
Як уже можна було помітити на деяких попередніх фотографіях, земля в Меджугор'ї червона, подібно, як в Індії. Незвично для нашого ока, постійне нагадування, що ти не дома.
Живності якоїсь особливої помічено не було, крім, хіба, однієї запізнілої сарани, що зрозуміло, середина жовтня. А влітку, серед кущів і каміння на схилах гір і змії повзають, і скорпіони трапляються. Ми ж зустріли лише черепаху, яка кудись мандрувала по доріжці між полями, а, побачивши нас, заховалась під свій панцир, тільки блимаючи звідти своїми очима.
До 1981-го року на цій землі ріс лише тютюн, з продажу якого і жили місцеві люди.
Після початку об'явлень Богородиці все змінилось. Вона закликала увесь тютюн вирубати, а на логічне запитання "з чого ж ми жити будемо" відповіла - не хвилюйтесь цим.
Тепер в Меджугор'ї ростуть оливки, інжир, мандарини (смачні!) гранати і виноград.


Які сорти вирощують не знаю, але виноградники трапляються не рідко.
А як виноград пахне після дощу увечері! Із знайомих нам запахів на нього найбільше подібний запах дубового віника, розпареного в бані - чудовий аромат.
Вечори в Меджугор'ї чарівні, сповнені тихого спокою. Прогулюватись вуличками, освітленими жовтавими ліхтарями, суцільне задоволення. Чи посидіти в затишному ресторанчику.
Намагаюсь завжди уникати остаточних суджень про місце, з яким заледве знайомий, але перші враження про Меджугор'є позитивні. Імпонує все - чистота, доглянутість вуличок, розмірена неспішність і врівноваженість місцевих жителів, відсутність відношення до тебе, як до типового туриста - мішка з грошима, якого потрібно обібрати (на відміну, наприклад, від тієї ж Індії). Все це є дуже хорошим фоном для того головного, за чим, власне, сюди і приїжджають тисячі і тисячі християн з усього світу.
Місце, де можна хоч на короткий час стати сусідом Краліци міра, Богородиці.