Літургійні читання на 9 березня (УГКЦ)

Греко-католицький календар:
Перше і друге знайдення чесної голови св. славного прор., Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана

Іс. 13. 2-13

2. Підніміть стяг на горі лисій, кликніть воєнним кличем, махніть рукою, щоб увіходили вони крізь княжі брами! 3. Щоб вилити мій гнів, я повелів моїм посвяченим воякам, я витязів моїх покликав, що раді моїй славі. 4. Ось гомін по горах, немов сила народу. Ось гамір царств і зібраних народів: Господь сил чинить перегляд бойового війська. 5. Вони прийшли з далекої країни з самого краю неба – Господь і знаряддя його гніву, щоб зруйнувати всю землю. 6. Ридайте, бо день Божий близько, він надійде як спустошення від Всемогутнього! 7. Тому руки в кожного зомліють, серце в кожного розтане. 8. Вони злякались: болі та судороги їх ухопили, їх корчить, немов породіллю. Стуманівши, глядять один на одного; лиця в них розжарились. 9. Ось день Господній наступає невблаганний; обурення й палкий гнів, щоб обернути землю на пустиню та загладити грішників з неї. 10. Тому небесні зорі та їхні Косарі не дадуть свого світла; сонце, сходячи, потемніє, і місяць не буде більше світити. 11. Я покараю світ за його злобу, безбожників за їхній злочин. Покладу край гордині пишних, принижу бундючних тиранів. 12. Зроблю людей рідкішими, ніж золото щире, смертних – ніж золото офірське. 13. Тому й небо стрясеться, земля зрушиться з свого місця від обурення Господа сил у день його палкого гніву.

Бт. 8. 4-21

4. і сьомого місяця, сімнадцятого дня (місяця) ковчег осів на горах Арарату. 5. А води опадали дедалі аж до десятого місяця, а першого дня десятого місяця стало видно верхів’я. 6. По сорока днях відчинив Ной вікно, що його був зробив у ковчезі, 7. і випустив крука, і той літав туди й сюди, поки не висохли води на землі. 8. Тоді він випустив голуба, щоб побачити, чи опала вода з поверхні землі. 9. Та голуб не знайшов місця, де вчепитися ногами, і повернувся в ковчег до нього, бо води вкривали ще поверхню землі. Ной простягнув руку й узяв його до себе. 10. Ще сім днів почекав він і знову випустив голуба з ковчега. 11. І повернувся голуб до нього надвечір із свіжозірваним оливковим листком у дзьобі, тож і довідався Ной, що води з землі відплили. 12. Тоді почекав він ще других сім днів і випустив голуба, та цей уже не повернувся до нього. 13. На шістсот першім році свого віку, першого місяця, першого дня цього місяця, коли води висохли на землі, Ной зняв покрівлю з ковчега й глянув, – аж ось поверхня землі була суха, 14. а другого місяця двадцять сьомого дня земля ствердла. 15. Тоді Бог сказав до Ноя: 16. "Вийди з ковчега, ти, твоя жінка, твої сини й жінки твоїх синів з тобою. 17. Все живе, що з тобою, з усякого тіла, птаство, скотину, плазунів, що повзають по землі, виведи з собою: нехай кишать на землі, плодяться й розмножуються на землі.” 18. І вийшов Ной із синами, з жінкою й з жінками своїх синів. 19. Усі звірі, всі плазуни, все птаство, усе, що рухається на землі, порода за породою, вийшло з ковчегу. 20. Тоді Ной спорудив Господеві жертовник, узяв усякого роду чистих тварин і всякого роду чистих птахів і приніс усепалення на жертовнику. 21. Господь почув лагідний запах і сказав сам до себе: "Не проклинатиму вже більше землі через людину, бо помисли людського серця злі вже з молодощів, і не губитиму ніколи всього, що живе, як то я вчинив був.

Прип. 10. 31 – 11. 12

31. Уста праведника породжують мудрість, | язик розпусний буде відтятий. 32. З уст праведного тече ласка; | з уст грішників – розпуста. 1. Вага фальшива – для Господа гидка, | а вірні важки йому угодні. 2. Як прийде гордість, прийде й ганьба, | з покірливими ж – мудрість. 3. Досконалість праведних вестиме їх, | зрадливих погубить їхнє лукавство. 4. Багатство в день гніву – без користи, | від смерти рятує справедливість. 5. Справедливість чесного вирівнює йому дорогу; | безбожний із-за своєї безбожности гине. 6. Справедливість праведних їх рятує, | підступні заплутаються у власній злобі. 7. Умре безбожний, загине і його надія; | сподівання сильних змарнується. 8. Праведник з біди спасеться, | замість нього ж влетить у неї безбожник. 9. Устами нечестивий губить свого ближнього; | праведники своїм знанням спасуться. 10. Як праведним щастить, радіє місто; | як гинуть грішники, веселі крики лунають. 11. Благословенням праведників місто йде угору, | устами грішників – занепадає. 12. Хто гордує ближнім, той недоумок; | розумний чоловік мовчить.