Літургійні читання на 6 січня (УГКЦ)

Греко-католицький календар:

Навечір’я Різдва Христового
Препмуч Євгенії

Апостол
Євр. 1, 1-12;

1. Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. 2. За останніх же оцих днів він говорив до нас через Сина, якого зробив спадкоємцем усього і яким створив віки. 3. Він – відблиск його слави, образ його істоти, – підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині, 4. ставши від ангелів стільки вищим, оскільки успадкував визначніше від них ім’я. 5. Кому бо з ангелів він коли мовив: «Син мій єси, я сьогодні породив тебе?» І ще: «Я буду йому за Отця, а він буде мені за Сина?» 6. Коли ж знов уводив Первородного у світ, то каже: «Нехай поклоняться йому всі ангели Божі.» 7. А щодо ангелів мовить: «Той, хто вітри своїми вісниками вчиняє, а полум’я вогненне – слугами своїми.» 8. А до Сина: «Престол твій, Боже, віковічний, і берло правоти – берло твого царства. 9. Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконність, тому помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости понад твоїх співучасників.» 10. І: «Ти, Господи, напочатку заснував землю і небеса – діло рук твоїх. 11. Вони загинуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються. 12. Ти їх, неначе одежину, згорнеш і, немов одежа, вони зміняться. Ти ж – той самий, і літа твої не скінчаться.»

Євангеліє
Лк. 2, 1-20

1. Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю. 2. Перепис цей, перший, відбувся, коли Сирією правив Киріній. 3. І йшли всі записатися, – кожний у своє місто. 4. Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарету в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм, бо він походив з дому й роду Давида, 5. щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що була вагітна. 6. І от коли вони були там, настав їй час родити, 7. і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді. 8. Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. 9. Аж ось ангел Господній їм з’явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. 10. Ангел же сказав їм: "Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: 11. Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. 12. І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах.” 13. І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла: 14. "Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання.” 15. І коли ангели знялись від них на небо, пастухи один до одного заговорили: "Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту подію, що Господь об’явив нам.” 16. І пішли вони притьмом і знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало в яслах. 17. Побачивши його, вони розповіли, що їм було сказано про це хлоп’ятко; 18. і всі, хто чув їх, дивувались тому, що пастухи їм оповідали. 19. Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці. 20. А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так, як їм було сказано.

Субота:
Апостол
Гал. 3, 8-12.

8. Тому й писання, бачивши наперед, що Бог оправдає поган вірою, дало Авраамові цю добру звістку: "У тобі будуть благословенні всі народи.” 9. Так, отже, ті, що вірують, благословляться з вірним Авраамом. 10. Усі бо, які покликаються на діла закону, – під прокляттям, бо написано: "Проклят усякий, хто не пильнує, щоб виконати все, що написано в книзі закону.” 11. А що ніхто законом не оправдується перед Богом, то це ясно, бо "праведний з віри буде жити.” 12. Закон же не від віри, бо каже: "Хто чинитиме його приписи, той буде ними жити”.

Євангеліє
Лк. 13, 18-29.

18. Далі промовив: "На що схоже Царство Боже? До чого б мені його прирівняти? 19. Воно схоже на зерно гірчичне, що чоловік узяв та й кинув у город свій, і воно вигналось і стало деревом великим, і небесне птаство гніздиться у його гілляках. 20. І знову промовив: "До чого мені прирівняти Царство Боже? 21. Воно схоже на закваску, що жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.” 22. Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму. 23. Аж ото сказав хтось до нього: "Господи, чи мало буде тих, що спасуться?” Він відповів їм: 24. "Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть. 25. І як господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! – він відповість вам: Не знаю вас, звідкіля ви. 26. Тоді ви почнете казати: Ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших. 27. Та він відповість: Кажу бо вам: Не знаю вас, звідкіля ви; геть від мене всі ви, що чините неправду! 28. Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Божім, себе ж самих викинутих назовні. 29. Прийдуть тоді від сходу й від заходу, від півночі й від півдня й возсядуть (на бенкеті) в Царстві Божім.

Апостол
Гал. 3, 15-22.

15. Брати, я говорю по-людському: Навіть людського заповіту, укладеного, як годиться, ніхто не може скасувати чи до нього щось додати. 16. Обітниці ж були дані Авраамові та його потомкові. Не сказано: "Потомкам”, немов би про багатьох, лише про одного: "І твоєму потомкові”, яким є Христос! 17. Кажу бо це: Завіту, уже затвердженого Богом, закон, що надійшов по чотириста тридцятьох роках, не може скасувати й таким чином зробити недіючою обітницю. 18. Бо коли б спадщина була від закону, вона б не була вже від обітниці; Авраамові ж Бог дарував свою ласку через обітницю. 19. А що ж тоді закон? Його додано із-за переступів, доки не прийде потомство, якому була дана обітниця, проголошена ангелами через посередника. 20. Посередника ж нема, коли є хтось один; а Бог один. 21. То хіба закон проти обітниць Божих? Зовсім ні! Було б інакше, якби дано закон, який міг би оживляти. – тоді справді від закону було б оправдання. 22. Але Письмо все замкнуло під гріхом, щоб віруючим була дана обітниця завдяки вірі в Ісуса Христа.

Євангеліє
Мт.  13. 31-36.

31. Іншу притчу він подав їм, кажучи: "Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі. 32. Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.” 33. Ще іншу притчу повідав їм: "Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.” – 34. Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого, 35. щоб збулося сказане пророком: "Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.” 36. Тоді він відіслав народ і прийшов додому.