Літургійні читання на 14 серпня (УГКЦ)

Греко-католицький календар:

Початок Успінського Посту (Спасівки)
Перенес. Чесного Хреста; мучч. Макавейських

Апостол
2 Кор. 2, 4-15.

4. З великого бо горя та туги серця написав я вам і крізь ревні сльози – не щоб ви сумували, а щоб знали мою до вас любов надмірну. 5. Коли ж хтось і засмутив, не мене засмутив, але – щоб не перебільшувати – почасти вас усіх. 6. Досить такому тієї кари, яку наклала більшість; 7. так що, навпаки, краще вам простити та втішити, щоб надто великий смуток не зламав такого. 8. Тому благаю вас: Покажіть йому любов. 9. На те бо я і написав вам, щоб випробувати вас, чи ви слухняні в усьому. 10. Кому, отже, прощаєте, то і я прощаю; бо коли я простив, – оскільки мав я щось прощати, – то ради вас зробив те перед обличчям Христовим, 11. щоб нам не впасти жертвою сатани, бо задуми його нам добре відомі. 12. Прибув ото я в Троаду, щоб проповідувати Євангелію Христову; та хоч двері були мені відчинені в Господі, 13. я не мав спокою для свого духа, бо не знайшов там Тита, брата мого, і, попрощавшися з ними, пішов у Македонію. 14. А Богові подяка, який у Христі завжди веде нас у своїм переможнім почеті й через нас на кожному місці виливає запахущість свого знання. 15. Бо ми для Бога -пахощі Христові серед тих, що спасаються, і серед тих, що гинуть.

Євангеліє
Мт. 23, 13-22.

13. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти. 14-15. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоб придбати одного новонаверненого, і коли знайдете, то робите його гідним пекла, подвійно від вас гіршим. 16. Горе вам, сліпі проводирі, що кажете: Хто клянеться храмом, то це нічого; а хто клянеться золотом храму, той винуватий. 17. Нерозумні і сліпі! Що більше – золото чи храм, який освячує те золото? 18. І хто клянеться жертовником, то це нічого; хто ж клянеться тим даром, що на ньому, той винуватий. 19. Сліпі! Що більше? Дар чи жертовник, який освячує той дар? 20. Хто клянеться жертовником, той клянеться ним і всім тим, що на ньому. 21. І хто клянеться храмом, той клянеться ним і тим, хто живе в ньому. 22. І хто клянеться небом, той клянеться Божим престолом і тим, хто сидить на ньому.

Апостол
1 Кор. 1, 18-24.

18. Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа. 19. Писано бо: «Знищу мудрість мудрих і розум розумних знівечу! 20. Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього?» Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? 21. А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді. 22. Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, – 23. ми проповідуємо Христа розп'ятого: -ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган, 24. а для тих, що покликані, -чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу могутність і Божу мудрість.

Євангеліє
Йо. 19, 6-11; 13-20; 25-28; 30-35.

6. Та скоро побачили його первосвященики та слуги, закричали: «Розіпни! Розіпни!» Каже Пилат їм: «Беріть його ви і розіпніть, я бо жадної провини не знаходжу на ньому.» 7. А юдеї йому: «У нас є закон, і за законом мусить він умерти, бо він із себе Сина Божого зробив.» 8. Як почув те слово Пилат, стривожився ще дужче. 9. Повернувся він ще раз у Преторію та й каже Ісусові: «Звідкіля ти?» Не дав же йому Ісус одвіту. 10. «Зо мною не розмовляєш, – каже йому Пилат, – чи не знаєш, що в мене влада відпустити тебе і влада розіп'ясти тебе?» 11. І відрік Ісус: «Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто мене тобі видав, більший гріх.» 13. Тож зачувши ті слова, вивів Пилат Ісуса і сів на судівське сидіння, на місці, яке має назву Літостротон, а по-єврейському – Гаввата. 14. А був то день, коли споготовлювали Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв: «Ось цар ваш.» 15. Ті ж закричали: «Геть! Геть! Розіпни його!» А Пилат їм: «Маю я вашого царя розіп'ясти?» І відповіли первосвященики: «Нема в нас царя, тільки кесар!» 16. І тоді видав він його їм на розп'яття. 17. І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота, 18. де його і розіп'яли, а з ним двох інших: по одному з кожного боку, Ісуса ж – посередині. 19. Пилат же звелів написати напис і на хресті його примістити. Написано було: «Ісус Назарянин Цар Юдейський.» 20. Багато з юдеїв читали той напис, місце бо, де розп'ято Ісуса, було близько міста. Написано ж напис було по-єврейському, по-грецькому і по-римському. 25. А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. 26. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив він, – мовить до матері: «Жінко, ось син твій.» 27. А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» І від тієї хвилі учень узяв її до себе. 28. А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!» 30. І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа. 31. Через те, що це була п'ятниця, отже, щоб не залишилися в суботу тіла на хресті, – бо був Великдень тієї суботи, – то юдеї попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста. 32. Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з ним розіп'ятий. 33. Та коли підступили до Ісуса й побачили, що він уже мертвий, то голінок не перебивали йому, 34. лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров – і вода. 35. І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду – щоб ви теж увірували.