Літургійні читання на 16 березня (УГКЦ)
16-03-2017, 00:30.
Мучч. Євтропія, Клеоніка й Василіска
Іс. 9. 9 – 10. 4
9. «Упала цегла, збудуємо з каміння: вирубано сикомори, заступимо їх кедром.» 10. Але Господь підняв на нього його супостатів і збудив його противників : 11. Арама зі сходу, а філістимлян із заходу, і пожирають вони Ізраїля повним ротом. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, його рука ще піднята. 12. Та все ж таки народ не повернувся до того, хто його бив, і не шукав Господа сил. 13. Тоді Господь відтяв в Ізраїля одного дня голову й хвоста, пальму й тростину. 14. Старець і знатний – то голова; а пророк- що навчає неправди, то хвіст. 15. Провідники цього народу зводять його з дороги, і тії, що дали себе вести, загинули. 16. Тим то не матиме Господь утіхи з його хлопців, над сиротами й вдовами його не буде мати жалю, бо всі вони безбожні й злосливі; на устах у кожного безглуздя. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, його рука ще піднята. 17. Бо злоба розгорілася вогнем, що пожирає тернину і глоди колючі та палить нетрі в ліоі, що аж стовпами дим іде вгору. 18. Гнів Господа сил спалив землю, і народ став здобиччю вогню; ніхто не щадить і брата свого. 19. Гризуть направо, і все голодні; їдять наліво, та не ситі; кожен їсть тіло ближнього свого: 20. Манассія – Ефраїма, Ефраїм -Манассію, обидва разом проти Юди; але по тому всьому гнів його не відвернувся, рука його ще піднята. 1. Горе тим, що несправедливі видають закони, що пишуть приписи жорстокі, 2. щоб відправляти вбогих без правосуддя, щоб позбавляти права бідних у моїм народі, щоб з удовиць користь тягнути та сиріт обдирати, 3. І що ви чинитимете, як прийде кара, коли насуне погибель здалека? До кого вдастеся по допомогу? Де дінете ви скарби ваші? 4. І не залишиться вам нічого, хіба зігнутись поміж бранців та полягти між убитими. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, рука його ще піднята.
Бт. 7. 11 – 8. 3
11. На шістсотім році Ноєвого віку, другого місяця, сімнадцятого дня місяця, – цього дня прорвались усі джерела великої безодні й небесні загати розімкнулись, 12. і лив дощ на землю – сорок днів і сорок ночей. 13. Того ж самого дня ввійшов Ной і Сим, Хам та Яфет, сини Ноя, його жінка і три жінки його синів з ним у ковчег, 14. вони – і всякого роду звірі, всякого роду скот, всякого роду земні плазуни, всіляке птаство і все, що має крила. 15. Увійшло до Ноя в ковчег по парі всякого створіння, в якому віддих життя. 16. Ті, що ввійшли, були самець і самиця з усякого створіння, як велів йому Бог, і Господь зачинив його. 17. І був потоп на землі сорок днів; води, прибуваючи, підняли ковчег, і він звишився над землею. 18. Води ж зростали, і прибуло їх дуже багато на землю, а ковчег носився по верху вод. 19. І зросли води на землі сильно дуже й укрили всі найвищі гори, що були під небом. 20. Води піднялись угору на п'ятнадцять ліктів і закрили гори. 21. Всяке створіння, що рухається на землі загинуло: птаство, скот, звірі, всі плазуни, що повзають на землі, і всі люди. 22. Все, що має віддих життя в ніздрях та що живе на суші, згинуло. 23. Ось так вигинуло всяке створіння, що було на землі: люди, скот, плазуни і птаство піднебесне – їх вигублено з землі; остався тільки Ной та й ті, що були з ним у ковчезі. 24. І панували води на землі сто п'ятдесят днів. 1. Згадав Бог про Ноя, про всіх звірів і про всяку скотину, що були з ним у ковчезі, і навів Бог вітер на землю й води стали відпливати. 2. Джерела безодні й небесні загати замкнулись, і дощ із неба припинився. 3. Води ж стали раз-у-раз із землі відступати, і як проминуло сто п'ятдесят днів, опали;
Прип. 10. 1-22
1. Розумний син звеселяє батька; | а син безумний – горе матері своєї. 2. Скарби, неправдою набуті, не дають користи; | справедливість від смерти рятує. 3. Господь не дасть праведникові голодувати; | жадливість злих він геть відкине. 4. Рука ледача робить бідним; | збагачує – рука старанних. 5. Розумний чоловік збирає літом; | син безсоромний спить у жнива. 6. Благословення над головою праведника; | уста безбожних таять насильство. 7. Пам'ять праведника буде благословенна, | ім'я ж безбожника струхлявіє. 8. Мудрий серцем приймає заповіді, | а безумний балакун близький погибелі. 9. Хто чесно ходить, той ходить безпечно; | хто крутить дорогою, той упіймається. 10. Хто мружить очі, завдає прикрости, | хто ж докоряє увічі, той творить мир. 11. Уста праведного – джерело життя, | уста ж безбожного таять насильство. 12. Ненависть сварки роздуває, | а любов гріхи всі покриває. 13. В устах розумного перебуває мудрість, | – києм же по спині недоумка. 14. Мудрі збирають знання, | уста ж дурного – близька погибель. 15. Майно багатого – його фортеця | нещастя бідних – їхні злидні. 16. Праця праведного йде на прожиток, | безбожного заробіток – на погибель. 17. Стежка життя – берегти науку; | хто відкидає картання, – ходить манівцями. 18. Уста правдиві ненависть закривають; | хто розсіває обмову, той дурний. 19. В багатомовності гріха не бракуватиме; | хто стримує язик, той розумний. 20. Язик праведника – добірне срібло, | серце ж безбожних – низької вартости. 21. Уста праведного багатьох годують, | а дурні через брак розуму вмирають. 22. Господнє благословення саме збагачує, | як не збагачує жадна праця.
Повернутися назад