Літургійні читання на 17 лютого (УГКЦ)

1. Тому, отже, що Христос страждав тілом, ви теж озбройтеся тією самою думкою, а саме: хто страждав тілом, той перестав грішити, 2. щоб решту часу жити, в тілі, не за людськими похотями, а за волею Божою. 3. Бо доволі часу минуло на виконуванні волі поган, тих, що віддавалися розпусті, пристрастям, пияцтву, гульні, напійкам та мерзенній службі ідолів. 4. У тому вони дивуються, що ви не рветеся разом із ними до того самого багна розпусти, тож хулять. 5. Але за це вони здадуть рахунок тому, хто готов судити живих і мертвих. 6. На те бо й мертвим проповідувано благовість, щоб, суджені за людською волею в тілі, вони жили у Бозі духом. 7. Кінець усьому близько. Будьте мудрі й тверезі, здатні до молитов. 8. Насамперед майте велику любов один до одного, бо любов силу гріхів покриває! 9. Будьте гостинні один до одного – без нарікання. 10. Служіть один одному, кожен тим даром, що його прийняв, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті. 11. Говоріть лише у глузді Божих слів, служіть лише у дусі тієї сили, яку дає Бог, щоб у всьому прославлявся Бог через Ісуса Христа, якому слава й сила по вічні віки! Амінь.

Євангеліє
Мк. 12, 28-37.
28. Один же з книжників, що чув їхню суперечку, а й бачив, як він їм добре відповів, підійшов і спитав його: "Яка перша з усіх заповідей?" 29. Ісус відповів: "Перша – Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог – Господь Єдиний, 30. і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю. 31. А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає." 32. І сказав йому книжник: "Добре, Учителю: ти сказав по правді, що він – Єдиний, і що нема іншого, крім нього. 33. А й що любити його усім серцем, усім розумом та силою всією, й любити ближнього, немов себе самого, – це більш, ніж усі всепалення та жертви." 34. Ісус же побачивши, що відрік розумно, сказав до нього: "Ти недалеко від Божого Царства." І ніхто не смів більше його запитувати. 35. Заговорив тоді Ісус і казав, навчаючи у храмі: "Як можуть книжники казати, що Христос – син Давидів? 36. Адже ж: Давид сам був промовив Святим Духом: Сказав Господь Владиці моєму: Сиди праворуч від мене, доки не покладу ворогів твоїх підніжком тобі під ноги. 37. Сам Давид зве його Господом; як же тоді він – його син?" І багато людей слухало його радо.