Римо-католицький календарХХІІІ Звичайна Неділя, рік Б Перше читання
Іс 35, 4-7а Читання з Книги пророка Ісаї. Скажіть тим, у кого серце збентежене: «Будьте мужні, не бійтесь! Ось Бог ваш! Помста надходить, відплата Божа; Він прийде й спасе нас».
Тоді відкриються у сліпих очі, й у глухих вуха відтуляться. Тоді кульгавий, мов олень, підскочить; язик німих піснею озветься, бо в пустині ринуть води і в степу потоки.
І вигоріла земля стане ставом, джерелами води — край спраглий. Слово Боже. Псалом респонсорійний
Пс 146 (145), 7. 8-9а. 9бв-10 (П.: пор. 1) Слав, душе, Бога, Господа святого.
Або: Благослови, душе моя, Господа.
Або: Алілуя. Господь суд скривдженим чинить, *
дає поживу голодним.
Господь звільняє в’язнів, *
Господь відкриває сліпим очі. Господь відкриває сліпим очі, *
Господь повалених підносить,
Господь праведних любить. *
Господь оберігає чужинців. Сироті та вдові Він полегшення приносить, *
а дорогу грішних Він нищить.
Господь буде царювати навіки, — *
твій Бог, Сіоне, із покоління в покоління. Друге читання
Як 2, 1-5 Читання з Послання святого апостола Якова. Брати мої, тримайтесь віри в нашого Господа слави — Ісуса Христа, не зважаючи на особу. Адже коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у блискучих шатах, та ввійде бідний у вбогому одязі, а ви поглянете на того, хто в шатах блискучих, і скажете: «Ти сядь отут зручно», а бідному скажете: «Ти стань отам або сядь тут на моєму підніжку», — то хіба не вчинили ви поділ між собою, хіба не стали суддями з лихими задумами?
Слухайте, любі брати мої: хіба не обрав Бог бідних світу як багатих вірою і спадкоємців Царства, яке пообіцяв тим, хто любить Його? Слово Боже. Спів перед Євангелієм
Пор. Мт 4, 23 Алілуя, алілуя, алілуя. Ісус проповідував Євангеліє Царства
та зцілював всяку хворобу в народі. Алілуя, алілуя, алілуя Євангеліє
Мк 7, 31-37 † Читання святого Євангелія від Марка.
Того часу, залишивши околиці Тира, Ісус знову прийшов через Сидон до Галілейського моря, у межі Десятимістя.
І привели до Нього глухого й з невиразною мовою, і просили Його, щоби поклав на нього руку. Відвівши його вбік від натовпу, Він вложив свої пальці в його вуха і, плюнувши, доторкнувся до його язика, та піднявши погляд до неба, зітхнув і каже йому: «Еффата!», тобто: «Відкрийся!» І враз відкрилися його вуха, і розв’язалися пута його язика, і він заговорив виразно.
Ісус звелів їм, аби нікому про це не говорили. Та чим більше Він їм забороняв, тим більше вони розголошували.
І надзвичайно дивувалися, кажучи: «Він добре все зробив: і глухим дає слух, а німим — мову».
Слово Господнє.
Повернутися назад
|