|
ХІІ Звичайна неділя, рік Б Перше читання
Іов 38, 1. 8-11 Читання з Книги Іова Озвавсь Господь із бурі до Іова і мовив: «Хто зачинив ворітьми море, коли воно, ринувши, виходило з материнського лона? Коли Я зробив для нього одіж-хмару і пелену для нього — густу мряку? Границю Я йому призначив, поклав засуви й ворота й мовив: „Ось покіль дійдеш, далі не перейдеш! Ось тут розіб’ються твої надимані хвилі!”» Слово Боже Псалом респонсорійний
Пс 107(106), 23-24. 25-26. 28-29. 30-31 (П.: пор. 1) Славлю повіки милосердя Бога.
Або: Алілуя. Ті, що у суднах пускаються на море, *
що ведуть торгівлю на водах великих,
побачили діла Господні *
і чудеса Його в морській глибині. Сказав, і буйний вітер знявся *
й підніс високо морські хвилі.
Знялись під саме небо, †
спустилися в безодню, *
в біді душа їхня танула. Тоді вони до Господа візвали в своїй скруті, *
і визволив їх із скорботи їхньої.
Він зробив з бурі тишу *
і втихомирив морські хвилі. Й вони зраділи, що затихло; *
Він до бажаної пристані привів їх.
Хай славлять Господа за Його милість *
і чудеса Його над людськими синами. Друге читання
2 Кор 5, 14-17 Читання з Другого послання святого апостола Павла до корінтян. Брати:
Любов до Христа спонукує в нас цю думку: Коли Один умер за всіх, то всі вмерли. А Він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для Того, хто за них умер і воскрес.
Так що віднині по-людському ми не знаємо нікого. Коли ж і уявляли собі Христа по-людському, то Його вже тепер так собі не уявляємо. Тому, коли хтось у Христі, той — нове створіння. Старе минуло, настало нове. Слово Боже. Спів перед Євангелієм
Лука 7, 16 Алілуя, алілуя, алілуя. Великий пророк устав між нами
і Бог навідався до народу свого. Алілуя, алілуя, алілуя. Євангеліє
Мк 4, 35-41
† Читання святого Євангелія від Марка.
Того ж дня, як настав вечір, Ісус мовив до своїх учнів: «Перепливімо лишень на той бік!» І зоставивши народ, беруть Його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з Ним.
І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався. А Він був на кормі, — спав на подушці. Вони будять Його і кажуть Йому: «Учителю, Тобі байдуже, що гинемо?» Тоді Він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: «Замовкни! Ущухни!» І затих вітер, і залягла велика тиша.
Тоді сказав до них: «Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?» І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: «Хто це такий, що Йому вітер і море послушні?»
Слово Господнє.
Повернутися назад
|