Римо-католицький календарЧетвер VII Великоднього тижня Перше читання
Діян 22, 30; 23, 6-11 Читання з Діянь Апостолів Тими днями, бажаючи краще дізнатися, в чому юдеї звинувачують Павла, трибун звільнив його з кайданів і наказав, аби прийшли первосвященики й увесь синедріон. І, привівши Павла, поставив його перед ними.
Зрозумівши, що одна частина тут — садукеї, а друга — фарисеї, Павло вигукнув у синедріоні: «Мужі-брати, я ж фарисей, син фарисеїв! За надію і за воскресіння мертвих мене судять!»
Як тільки він це промовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і збори поділилися. Адже садукеї твердять, що немає ані воскресіння, ані ангела, ні духа,а фарисеї визнають одне і друге.
І зчинився великий галас, і деякі книжники, які були з групи фарисеїв, підійнявшись, чинили опір, кажучи:«Ми не знаходимо нічого лихого в цій людині. Що ж, як дух заговорив до нього чи ангел?» А як здійнялася велика колотнеча, тисяцький, боячись, щоб вони не роздерли Павла, наказав воїнам зійти, щоб забрати його з-посеред них і відвести до казарми.
А наступної ночі Господь, ставши перед ним, промовив: «Будь відважним! Бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так тобі треба й у Римі засвідчити!» Слово Боже Псалом респонсорійний
Пс 16(15), 1-2а і 5. 7-8. 9-10. 11 (П.: пор. 1) Врятуй нас, Боже, Ти — наша надія
або: Збережи мене, Боже, бо я поклався на Тебе
або: Алілуя. Збережи мене, Боже, бо я на Тебе покладаю надію. *
Ти сказав Господу: «Ти — Господь мій».
Господь — частка мого спадку, Ти — моя доля; *
Ти — Той, хто мою спадщину оберігає. Благословлятиму Господа, який дав мені пораду. *
Навіть ночами моє нутро давало мені настанови.
Я завжди маю Господа перед собою, — *
Він праворуч мене, я не похитнуся. Через це зраділо моє серце і моє єство звеселилось, *
навіть моє тіло спочине у надії,
бо Ти не залишиш душі моєї в шеолі *
і не даси своєму святому побачити тління. Ти даси мені дорогу життя пізнати, *
повнота радості — перед Твоїм обличчям,
у Твоїй правиці — *
радість навіки. Спів перед Євангелієм
Йн 17, 21 Алілуя, алілуя, алілуя. Нехай усі будуть одне, — так, як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі,
аби світ повірив, що Ти Мене послав — Господь говорить. Алілуя, алілуя, алілуя. Євангеліє
Йн 17, 20-26 † Читання святого Євангелія від Йоана Того часу, підвівши очі до неба, Ісус молився і казав: «Отче святий, благаю не лише за них, а й за тих, хто повірить у Мене через їхнє слово, щоб усі були одне, — так, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, — щоб і вони в Нас були одне, аби світ повірив, що Ти Мене послав. І Я славу, яку Ти Мені дав, дав їм — щоби були одне, як і Ми одне. Я в них, а Ти — в Мені, щоб були досконалі в єдності, аби світ пізнав, що Ти Мене послав і полюбив їх, так як і Мене полюбив.
Отче, ті, яких Ти Мені дав, — хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоби бачили Мою славу, яку Ти Мені дав, бо Ти полюбив Мене раніше від заснування світу.
Отче праведний, і світ Тебе не пізнав, але Я Тебе пізнав; й оці пізнали, що Ти Мене послав. І Я явив їм Твоє Ім’я, і являтиму, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я — в них». Cлово Господнє
Повернутися назад
|