Літургійні читання на понеділок ІІ тижня Адвенту (РКЦ)

Понеділок ІІ тижня Адвенту

Перше читання
Іс 35, 1-10

Читання з Книги пророка Ісаї

Пустиня і суха земля хай веселиться, нехай радіє степ і квітне, мов  нарцис! Хай квітом процвітає і веселиться, нехай радіє радістю і ликує! Слава Ливану йому буде дана, пишність Кармелю та Шарону. Вони узрять славу Господню, сяйво Бога нашого. Зміцніть зомлілі руки, скріпіть хисткі коліна! Скажіть тим, у кого серце збентежене: “Будьте мужні, не бійтесь! Ось Бог ваш! Помста надходить, відплата Божа; Він прийде й спасе нас”. Тоді відкриються у сліпих очі, й у глухих вуха відтуляться. Тоді кульгавий, мов олень, підскочить; язик німих піснею озветься, бо в пустині ринуть води і в степу потоки. І вигоріла земля стане ставом, джерелами води — край спраглий. Лігвища, де вилежувалися шакали, стануть гущавиною з комишу та очерету. І буде там стежка і дорога; дорогу ту назвуть святою: не пройде нею ні один нечистий;  і буде вона  їм дорогою прямою, так, що  навіть і нетямущі на ній не заблукають. Не буде більш там лева, та й звір ніякий хижий не ступить на неї; викуплені будуть там ходити. Визволені Господом повернуться нею і прийдуть на Сіон з веселим співом; і вічна радість буде в них над головою. Веселощі й радощі будуть з ними, а смуток і зітхання зникнуть.

Cлово Боже

Псалом респонсорійний
Пс 85(84), 9аб-10. 11-12. 13-14 (П.: пор. Іс 35, 4г)

Ось Бог наш прийде і дасть нам спасіння.

Послухаю, що Господь Бог скаже, *
бо Він говоритиме про мир для свого народу  †
і для своїх побожних.
Адже Його спасіння близьке до тих, хто Його бояться, — *
аби Його слава оселилася в нашому краю .

Милість і правда зустрілись, *
поцілувалися мир і правда.
Правда піднялася з землі вгору, *
а справедливість нахилилася з неба.

Тож Господь дасть благо — *
і дасть свій врожай земля наша.
Перед Ним піде правда, — *
своїми кроками ступатиме по дорозі.

Спів перед Євангелієм

Алілуя, алілуя, алілуя

Ось прийде Цар, Господь землі всієї,
і зніме з нас ярмо неволі.

Алілуя, алілуя, алілуя

Євангеліє
Лк 5, 17-26

† Читання святого Євангелія від Луки

Сталося одного дня, що Ісус навчав, й сиділи фарисеї і законовчителі, які поприходили з усіх сіл галілейських і юдейських та з Єрусалима; і сила Господня була на Ньому, щоб оздоровляти.
І ось люди принесли на ложі чоловіка, який був паралізований, і намагалися внести його й покласти перед Ним. І, не знайшовши, як пронести його із-за натовпу, вони вилізли на дах та й крізь черепицю опустили його з ложем на середину перед Ісусом. І побачивши їхню віру, Він сказав: «Людино, прощаються тобі твої гріхи!»
І книжники та фарисеї почали міркувати, кажучи: «Хто Він такий, — Він, який говорить богохульство?! Хто може прощати гріхи, крім самого Бога?»
Пізнавши їхні думки, Ісус сказав їм у відповідь: «Що ви думаєте у ваших серцях? Що легше: сказати “прощаються тобі твої гріхи” чи сказати “встань і ходи”? Але щоб ви знали, що Син Людський має на землі владу прощати гріхи”, — сказав паралізованому — «кажу тобі, встань, візьми ложе своє і йди до свого дому!» І враз уставши перед ними, він узяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, прославляючи Бога.
А всіх охопило здивування, і вони славили Бога та сповнились страхом, кажучи: «Неймовірне ми бачили сьогодні!»

Cлово Господнє