Римо-католицький календарСубота ХІІ Звичайного тижня, рік І Перше читання
Бут 18, 1-15 Читання з Книги Буття Господь з’явився Авраамові в діброві Мамре, як він сидів при вході до намету під час денної спеки. Підвів він свої очі та глянув — три чоловіки стоять перед ним; як тільки він їх побачив, метнувся від входу намету їм назустріч і вклонився до землі, та й каже: «Мій Владико! Як я знайшов ласку в твоїх очах, не минай, прохаю, слуги твого. Нехай принесуть трохи води, помийте собі ноги, відпочиньте під деревом. Я ж принесу хліба, щоб ви покріпились, а потім підете: на те ж бо й зайшли до вашого слуги». А вони відповіли: «Зроби так, як сказав».
Тоді кинувсь Авраам у намет до Сари й каже: «Зготуй хутенько три сита питльованої муки, заміси й нароби паляниць». По тому Авраам побіг до корів, узяв телятко, ніжне й ситне, і дав слузі, а цей скоренько впорав його. Тоді взяв він сиру, молока й телятко, що його напоготовив, та й поставив перед ними. Сам же стояв коло них, під деревом, коли вони їли.
І промовили вони до нього: «Де Сара, твоя жінка? »
Він відповів: «Ось тут у наметі».
Один і каже: «Я вернуся за рік о цій порі, й Сара, твоя жінка, буде мати сина».
А Сара слухала це при вході до намету, що був іззаду нього. Авраам же й Сара були старі, дожили пізніх літ, і в Сари перестало бувати, що звичайне в жінок. Тож і засміялася Сара, кажучи сама до себе: «Оце б то, зів’янувши, та здобутись на таку втіху? І чоловік мій вже старенький».
Але Господь сказав до Авраама: «Чого ж це сміялася Сара, кажучи: „Чи ж справді можу родити, бож я стара!” Хіба для Господа є щось трудне? За рік в отій самій порі повернусь Я до тебе, й Сара матиме сина». Сара ж перечила, кажучи: «Я не сміялася» — бо вона злякалась. Та Господь сказав: «Ні, ти таки сміялась». Слово Боже Псалом респонсорійний
Лк 1, 46б-48. 49-50. 53-54 (П.: пор. 54) Бог пам’ятає Своє милосердя Величає душа Моя Господа *
і дух мій радіє в Бозі, Спасі Моїм,
бо Він зглянувся на покору слугині своєї; *
ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. Велике-бо вчинив Мені Всемогутній, *
і святе Його ім’я.
Милосердя Його з роду в рід *
на тих, які страхаються Його. Наситив благами голодних, *
багатих же відіслав з порожніми руками.
Він пригорнув Ізрáїля, слугу свого, *
згадавши своє милосердя. Спів перед Євангелієм
Мт 8, 17 Алілуя, алілуя, алілуя Ісус узяв наші недуги
і поніс наші хвороби. Алілуя, алілуя, алілуя Євангеліє
Мт 8, 5-17 † Слова Євангелія від святого Матея Коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до Нього сотник, благаючи Його словами: «Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко». Ісус каже до нього: «Я прийду й оздоровлю його».
Тоді сотник у відповідь мовив: «Господи, я недостойний, щоб Ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає. Бо і я теж підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: „Іди”, — і йде, а тому: „Ходи”, — і приходить; і слузі моєму: „Зроби це”, — і він робить».
Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за Ним ішли: «Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізрáїлі Я не знайшов такої віри. Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів». І сказав Ісус сотникові: «Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!» І видужав слуга тієї ж години.
А як Ісус прийшов до Петра в хату, то побачив його тещу, що лежала в гарячці. Він доторкнувсь до її руки, і полишила її гарячка; а вона встала й услугувала Йому.
І як настав вечір, принесли до Нього багато біснуватих, і Він словом вигнав духів і зцілив усіх недужих, щоб збулося сказане пророком Ісаєю: «Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби». Слово Господнє
Повернутися назад
|