Римо-католицький календарСубота V Звичайного тижня, рік I Перше читання
Бут 3, 9-24 Читання з Книги Буття. Господь Бог покликав Адама і спитав його: «Де ти?»
Той відповів: «Я чув Твою луну у саду й злякався, бо я нагий, тож і сховався».
Бог же сказав: «Хто тобі сказав, що ти нагий? Чи не їв ти з дерева, що Я наказав тобі не їсти?»
Адам відповів: «Жінка, яку Ти дав мені, щоб була зо мною, дала мені з дерева, і я їв».
Тоді Господь Бог сказав до жінки: «Що ти це зробила?»
Жінка відповіла: «Змій обманув мене, і я їла».
Отож Господь Бог сказав до змія: «За те, що ти вчинив це, будь проклятий з-поміж усякої скотини та з-поміж усіх диких звірів. На череві твоїм будеш повзати і їстимеш порох по всі дні життя твого. Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти вжалиш його в п’яту».
А жінці сказав: «Помножу вельми болі твої і твою вагітність, в болях будеш народжувати дітей. І тягти буде тебе до твого чоловіка, а він буде панувати над тобою».
Адамові ж сказав: «За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого Я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини. В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох».
Тоді Адам дав своїй жінці ім’я Єва, бо вона була мати всіх живих.
Та й зробив Господь Бог Адамові та його жінці одежу з шкури і одягнув їх.
І сказав Господь Бог: «Оце чоловік став, як один з нас, знаючи добро і зло. Тож тепер, аби лишень він не простяг своєї руки й не взяв ще й з дерева життя, а з’ївши, не став жити повіки!»
Тому вислав його Господь Бог з Едемського саду порати землю, що з неї був він узятий. І вигнав він Адама й поставив від сходу до Едемського саду херувима з полум’яним миготливим мечем, щоб стерегти дорогу до дерева життя. Слово Боже. Псалом респонсорійний
Пс 90(89), 2 і 4. 5-6. 12-13 (П.: пор. 1) Боже, Ти завжди був для нас притулком
або: Господи, Ти був для нас притулком від віку і до віку. Перш, ніж народились гори †
і були створені Земля і Всесвіт, *
Ти — Бог від віку і до віку.
Бо тисяча років перед Твоїми очима — *
як день вчорашній, що минувся, — як нічна сторожа. Ти змітаєш їх, — вони, наче сон будуть. *
Тож вранці, як трава минуться,
яка на світанку росте і розцвітає, *
а ввечері буде скошена і засохне. Навчи нас так рахувати дні наші, *
щоб ми набули серце мудре!
Повернися ж, Господи! До якого часу? *
Будь до слуг своїх ласкавим. Спів перед Євангелієм
Мт 4, 4б Алілуя, алілуя, алілуя. Не хлібом самим житиме людина,
але кожним словом, що виходить з уст Божих. Алілуя, алілуя, алілуя. Євангеліє
Мк 8, 1-10 † Слова Євангелія від святого Марка Тими днями, як знову зібралося дуже багато людей і не мали що їсти, Ісус покликав до себе учнів і каже їм: «Жаль Мені людей, бо вже три дні перебувають зі Мною, і не мають що їсти; якщо Я відпущу їх голодними додому, вони ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалека».
Та Його учні відповіли Йому: «Звідкіля в цій пустелі хтось зможе їх нагодувати хлібом?»
А Він запитав їх: «Скільки маєте хлібів?»
Вони ж відповіли: «Сім».
І звелів Ісус людям посідати на землю і, взявши сім хлібів, промовив подяку, розломив і дав своїм учням, щоб роздавали. І роздали людям. Мали вони також трохи риби. Він промовив благословення над нею і сказав також роздати.
І вони поїли й наситилися; і зібрали сім кошиків шматків, що залишилися. А було їх близько чотирьох тисяч. І Він відпустив їх. І відразу, сівши з учнями в човен, Він прибув до Далманутської землі. Слово Господнє.
Повернутися назад
|