Літургійні читання на XXIII звичайну неділю, рік Б (РКЦ)

Римо-католицький календар

ХХІІІ звичайна неділя, рік Б

Перше читання
Іс 35, 4-7а

Читання з Книги пророка Ісаї

Скажіть тим, у кого серце полохливе: «Будьте мужні, не бійтесь! Ось Бог ваш! Помста надходить, відплата Божа; Він прийде й спасе нас». Тоді прозрять у сліпих очі, й у глухих вуха відтуляться. Тоді кульгавий, мов олень, підскочить; язик німих піснею озветься, бо в пустині ринуть води і в степу потоки. І вигоріла земля стане ставом, джерелами води — край спраглий.

Слово Боже

Псалом респонсорійний 
Пс 146 (145), 6в-7. 8-9а. 9бв-10 (П.: пор. 1б і 6а)

Слав, моя душе, Господа святого
Або:  Алілуя

Господь чинить суд скривдженим, *
дає поживу голодним.
Господь звільняє в’язнів, *
Господь відкриває сліпим очі.

Господь відкриває сліпим очі, *
Господь повалених підносить,
Господь праведних любить. *
Господь чужинців оберігає.

Сироті та вдові Він полегшення приносить, *
а дорогу грішних Він нищить.
Господь буде царювати навіки, — *
твій Бог, Сіоне, із покоління в покоління.

Друге читання
Як 2, 1-5

Читання з Послання святого апостола Якова

Брати мої, тримайтесь віри в нашого Господа слави — Ісуса Христа, не зважаючи на особу. Адже коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у блискучих шатах, та ввійде бідний у вбогому одязі, а ви поглянете на того, хто в шатах блискучих, і скажете: «Ти сядь отут зручно», а бідному скажете: «Ти стань отам або сядь тут на моєму підніжку», — то хіба не вчинили ви поділ між собою, хіба не стали суддями з лихими задумами? Слухайте, любі брати мої: хіба не обрав Бог бідних світу як багатих вірою і спадкоємців Царства, яке пообіцяв тим, хто любить Його?

Слово Боже

Спів перед Євангелієм 
Пор. Мт 4, 23

Алілуя, алілуя, алілуя

Ісус проповідував Євангеліє Царства
та зцілював всяку хворобу в народі.

Алілуя, алілуя, алілуя

Євангеліє
Мк 7, 31-37

Читання святого Євангелія від Марка

Того часу, залишивши околиці Тира й Сидона, Ісус знову прийшов до Галілейського моря, на територію Десятимістя. І привели до Нього глухого й німого, і просили Його, щоби поклав на нього руку. Відвівши його вбік від натовпу, Він вложив свої пальці в його вуха і, плюнувши, доторкнувся до його язика, та звернувши погляд до неба, зітхнув і каже йому: «Еффата!» тобто: «Відкрийся!» І враз відкрилися його вуха, і розв’язалися пута його язика, і він заговорив виразно. Ісус звелів їм, аби нікому про це не говорили. Та чим більше Він їм забороняв, тим більше вони розголошували. І надзвичайно дивувалися, кажучи: «Він добре все робить: глухим дає слух, а німим — мову».

Слово Господнє