Літургійні читання на п’ятницю ІІІ звичайного тижня, рік ІІ (РКЦ)

Перше читання
Євр 10, 32-39

Читання з Послання до євреїв

Брати! Згадуйте минулі дні, коли ви, просвітившись, перенесли вели­кий бій, сповнений  страждань: або будучи виставленими на посміховисько та знущання, або ж як спільники тих, які опинилися в та­кому становищі. Адже ви терпіли разом із в’яз­ня­ми, з радістю приймали розгра­бу­вання вашого майна, знаючи, що маєте для себе краще і вічне майно. Тому не залишайте вашої від­ва­ги, оскільки вона варта великої наго­роди. Вам потрібна терпеливість, щоб,  виконавши Божу волю, одер­жа­ти обітницю. Адже ще трохи, дуже недов­го – і прийде Той, хто йде, – і не за­ба­риться. Праведний Мій з віри житиме, а коли відступить, то Моя душа не ма­тиме вподобання в ньому.
Ми ж не з тих, які відступають на загибель, але з тих, які вірять для спасіння душі.
//

Слово Боже

Псалом респонсорійний
Пс 37(36), 3-4. 5-6. 23-24. 39-40 (П.: пор. 39а)

Праведним серцем Бог дає спасіння
або: Спасіння праведних від Господа приходить.

Надійся на Господа, твори добро, *
населяй землю і плекай вірність.
Господом втішайся, *
і Він задовольнить прохання твого серця.

Вручи Господу свою дорогу, *
покладися на Нього, а Він подбає:
виведе твою праведність, наче світло, *
і, наче полудень, твою справедливість.

Кроками праведного Господь керує, *
і його дорога Йому до вподоби.
Хоч і спіткнеться – не впаде на землю, *
бо Господь підтримає його за руку.

Спасіння ж праведних – від Господа приходить, *
Він – їхня твердиня у час скрути.
Господь  їм допоможе  і дасть їм спасіння†
від грішників їх врятує; *
спасе їх, бо вони надіялись на Нього.

Спів перед Євангелієм
Пор. Мт 11, 25

Алілуя, алілуя, алілуя

Благословенний Ти, Отче, Господи землі і неба,
бо відкрив таємниці Царства немовлятам.

Алілуя, алілуя, алілуя

Євангеліє
Мк 4, 26-34

† Читання святого Євангелія від Марка

Того часу Ісус промовляв до натовпів: «Таким є Царство Боже, як той чоловік, який посіє насіння в землю; і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а насіння сходить і росте, але як, – він не знає. Сама по собі земля родить плід: спершу стебло, потім колос, а тоді – повно пшениці в колосі. Коли ж доспіє плід, він негайно посилає серп, бо настали жнива!»
І Він казав: «До чого уподібнимо Царство Боже? Або в яку притчу помістимо його? Воно – як зерно гірчиці; коли сіється в землю, воно є найменшим з усього насіння, що на землі, та коли посіяти, виростає і стає більшим від усякої городньої рослини, і пускає таке велике гілля, що в його затінку можуть гніздитися птахи небесні».
І багатьма подібними притчами Він говорив їм слово, наскільки його вони могли слухати; без притчі ж не говорив їм, а своїм учням окремо все пояснював.

Слово Господнє