Літургійні читання на І неділю Великого посту, рік А (РКЦ)
5-03-2017, 00:30.
Перше читання
Бут 2, 7-9; 3, 1-7
Читання з Книги Буття
Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою. Господь Бог насадив сад у Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, якого утворив. І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла. З усіх же польових звірів, що їх сотворив Господь Бог, найхитріший був змій. Він і сказав до жінки: «Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саду?» Жінка відповіла змієві: «Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саду. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: "Не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете”». І сказав змій до жінки: «Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, який знає добро й зло». Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала, й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував. Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; отож позшивали смоківне листя і поробили собі пояси.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 51(50), 3-4. 5-6а. 12-13. 14 і 17
Змилуйся, Боже, бо ми всі згрішили
Помилуй мене, Боже, задля милості своєї, *
і через велике своє милосердя зітри моє беззаконня.
Особливо омий мене від мого беззаконня *
і від мого гріха мене очисти.
Бо я знаю своє беззаконня, *
і мій гріх постійно переді мною.
Тобі, я згрішив Тобі одному *
і вчинив те, що є злом перед Тобою.
Створи в мені, Боже, чисте серце *
і віднови праведного духа всередині мене.
Не відкинь мене від свого обличчя *
і не забери від мене свого Святого Духа.
Поверни мені радість свого спасіння *
і зміцни мене Духом могутнім.
Господи, Ти уста мої відкриєш – *
і мої уста звістять Тобі хвалу.
Друге читання
Рим 5, 12-19 (довше) або Рим 5, 12. 17-19 (коротше)
Читання з Послання святого апостола Павла до римлян
Брати! Як через одну людину гріх увійшов у світ, і через гріх смерть, так на всіх людей перейшла смерть, тому що всі згрішили. Гріх був у світі й до Закону, але гріх не зараховується, коли немає Закону. Та смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, які не згрішили на подобу до переступу Адама, котрий є прообразом майбутнього. Але дар благодаті не такий, як гріхопадіння. Бо якщо через гріхопадіння одного багато померло, то наскільки більше благодаттю однієї Людини, Ісуса Христа, Божа благодать і дари щедро помножились в багатьох. І з даром не так, як з тим, що через одного, який згрішив: бо суд – від одного, на засудження, а дар благодаті – від багатьох гріхів, для оправдання. Адже коли через гріхопадіння одного смерть зацарювала через того одного, то тим більше ті, хто приймає щедру благодать і дар праведності, зацарюють у житті через Одного – Ісуса Христа. Як через гріхопадіння одного на всіх людей прийшло засудження, так і через діло праведності Одного на всіх людей прийшло оправдання, що дає життя. Бо як через непослух однієї людини багато були поставлені грішниками, так і через послух Одного багато будуть поставлені праведними.
Слово Боже
Коротше:
Рим 5, 12. 17-19
Читання з Послання святого апостола Павла до римлян
Брати! Як через одну людину гріх увійшов у світ, і через гріх смерть, так на всіх людей перейшла смерть, тому що всі згрішили. Адже коли через гріхопадіння одного смерть зацарювала через того одного, то тим більше ті, хто приймає щедру благодать і дар праведності, зацарюють у житті через Одного – Ісуса Христа. Як через гріхопадіння одного на всіх людей прийшло засудження, так і через діло праведності Одного на всіх людей прийшло оправдання, що дає життя. Бо як через непослух однієї людини багато були поставлені грішниками, так і через послух Одного багато будуть поставлені праведними.
Слово Боже
Спів перед Євангелієм
Мт 4, 4б
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави.
Не самим хлібом житиме людина,
але кожним словом, що виходить з уст Божих.
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави.
Євангеліє
Мт 4, 1-11
† Читання святого Євангелія від Матея
Того часу Дух повів Ісуса в пустелю, аби диявол Його спокушав. І Він, постивши сорок днів та сорок ночей, зрештою зголоднів. І підійшов до Нього спокусник, і сказав: «Якщо Ти – Син Божий, скажи, щоби це каміння стало хлібом». У відповідь Він сказав: «Написано: "Не самим хлібом житиме людина, але кожним словом, що виходить з Божих уст”». Тоді диявол узяв Його до святого міста і поставив на вершині храму та й каже: «Якщо Ти – Божий Син, то кинься вниз, адже написано, що "своїм ангелам звелить, і на руках піднесуть Тебе, щоб Ти не вдарив об камінь ногу свою”». Відповів йому Ісус: «Ще написано: "Не спокушатимеш Господа, Бога свого”». Знову бере Його диявол на дуже високу гору, показує Йому всі царства світу та їхню славу й каже: «Усе це дам Тобі, якщо, впавши ниць, поклонишся мені». Тоді Ісус відказує йому: «Іди геть, сатано! Адже написано: "Господу, Богу своєму, поклонятимешся і Йому єдиному служитимеш!”» Тоді залишив Його диявол; і ось ангели приступили й служили Йому.
Слово Господнє
Повернутися назад