Літургійні читання на понеділок ІІІ тижня Адвенту (РКЦ)

    Коли Валаам підвів очі, уздрів Ізраїля, що таборився за колінами; і зійшов на нього дух Божий, і заходився він віщувати, мовивши: 
«Слово Валаама, сина Беора, 
слова мужа з одкритими очима; 
слово того, що чув глагол Божий, 
що бачить видіння Всемогутнього, 
що падає і прозріває. 
Що за красні, Якове, намети в тебе, – 
Ізраїлю, твої оселі! 
Вони, немов луки, розкинулись, 
немов сади понад ріками, 
немов дуби, Господні садженці, 
немов оті кедри, що над водою. 
Вода ллється з Його відер 
і насіння Його у воді обільній; 
могутніший, ніж Агаг, його володар, 
і царство Його знесеться високо».”
    І заходився він віщувати, мовивши: 
«Слово Валаама, сина Беора, – 
слово мужа з одкритими очима; 
слово того, який чує глагол Божий, 
який знає про задуми Всевишнього, 
який бачив видіння Всемогутнього, 
що і падає, і прозріває. 
Бачу Його, та не під теперішню пору; 
дивлюся на Нього, та не зблизька. 
Зійде бо зірка з Якова, 
здійметься берло з Ізраїля».