Літургійні читання на вівторок ІІ тижня Адвенту (РКЦ)

"Утіште, утіште народ Мій”, – каже ваш Бог. "Промовляйте Єрусалимові до серця й вістить йому, що скінчилась його служба, спокутовано його несправедливість, бо він прийняв з руки Господньої удвоє за всі його злочини!” Голос чути: "Стеліть Господеві дорогу у пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові! Нехай кожна долина наповниться, кожна гора й пагорб нехай знизиться! Нехай провалля стануть рівниною, а прикрі кручі – низиною! Тоді слава Господня з’явиться, і всі творіння узрять її разом, бо так прорекли уста Господні”. Голос велить: – "Вісти!” – Я ж сказав – Що вістити? – "Всяке тіло – трава, і вся його краса – мов квітка в полі. Висохне трава, зав’яне квітка, як подих Господній на неї подує. Так, народ – трава! Висохне трава, зав’яне квітка, а слово Бога нашого стоятиме повіки”. Зійди на гору, на високу, ти, що несеш Сіонові веселі вісті! Підніми сильно голос, ти, що несеш Єрусалимові веселі вісті! Підніми голос, не бійся! Скажи містам Юдеї: "Ось Бог ваш!” Ось Господь Бог іде в потузі, раменом своїм панує. Ось нагорода його з ним, заплата Його перед обличчям у нього. Немов пастух, пастиме своє стадо, рукою власною збере їх, ягнят носитиме на грудях, дійних лагідно водитиме.

Слово Боже