Літургійні читання на п’ятницю ХІ звичайного тижня, рік ІІ (РКЦ)

Тими днями довідалась Аталія, мати Ахазії, що її син умер, устала вона й вигубила всю царську родину. Але Єгошева, дочка царя Йорама, а сестра Ахазії, взяла Йоаса, сина Ахазії, і потай вивела його з-поміж царських синів, що мали бути вбиті; вивела його разом з його мамкою у спальню та й сховала від Аталії, і так його не вбито. Так він пробув при ній, схований у Господньому храмі, шість років, тим часом, як Аталія царювала над краєм. У сьомому році послав Єгояда за сотниками каріїв і за вартовими й провів їх до себе в Господній храм. Він уклав з ними змову, заприсяг їх у Господньому храмі й показав їм царського сина. Зробили сотники точно так, як їм наказав священик Єгояда. Кожен узяв своїх людей – тих, хто приходив в суботу, й тих, хто відходив в суботу, – і прийшли вони до священика Єгояди. Священик роздав сотникам списи й щити царя Давида, що були в Господньому храмі. І поставали вартові, кожен із зброєю в руках, від правого до лівого боку храму, лицем до жертовника і до храму, навкруги царя. Тоді Єгояда вивів царського сина, поклав на нього вінець і царські ознаки, проголосив його царем і помазав його. Ті ж плескали в долоні й гукали: «Нехай живе цар!» Почувши гуки людей, Аталія пішла до народу в Господній храм, і бачить – стоїть цар на підвищенні, за звичаєм, а співаки й сурмачі при царі і весь народ із сіл веселиться й сурмить у сурми. І роздерла Аталія одежу на собі й скрикнула: «Змова! Змова!» Та священик Єгояда повелів сотникам, тим, які були над військом, і сказав їм: «Виведіть її з двору святині, а хто за нею піде, того убийте мечем!» – бо сказав був священик: «Не треба вбивати її в Господньому храмі». Ті наклали на неї руки, і як вона ввійшла через Кінський вхід у царський палац, там її й убито. Єгояда уклав умову між Господом, царем і народом, щоб цей був народом Господнім; також і між царем та народом. Увесь народ краю пішов до храму Ваала й зруйнував його; він розбив на друзки жертовники його та ідолів, а Маттана, жерця Ваалового, вбив перед жертовником. Священик Єгояда приставив сторожу до Господнього храму. Увесь народ був веселий, і місто заспокоїлось. Аталію ж убито мечем у царському палаці.

Слово Боже