Літургійні читання на Велику П’ятницю (РКЦ)

Велика П’ятниця Господньої муки

Перше читання

Іс 52, 13 – 53, 12

Читання з Книги пророка Ісаї

         Ось пощастить слузі моєму; він вознесеться, піде вгору, стане вельми великим. І як жахалися численні, глядівши на нього, – вигляд його не мав нічого людського в собі, – так многота народів буде на нього дивуватись, царі затулять рота свого; бо таке побачать, що їм не оповідалось, довідаються про таке, чого не чули. Хто б повірив тому, що ми чули? Кому рамено Господнє об’явилось?

         Він, мов той пагін, виріс перед нами, мов корінь із землі сухої. Не було в ньому ні виду ні краси, – ми бачили його, – ні вигляду принадного не було в ньому. Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали.

         Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані.

         Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього. Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст.

         Насильно, скорим судом його вхопили. Хто з його сучасників думав, що його вирвано з землі живих і що за гріхи народу свого його побито аж до смерти? Гріб йому призначили разом з безбожними, і з злочинцями його могила, хоч він і не вчинив насильства, і не було обману в устах у нього.

         Та Господь схотів придавити його стражданням. Якщо він принесе своє життя в покуту, то узрить потомство, житиме довго, і рука його вчинить успішно волю Господню. Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі.

         Тому Я дам йому, як пай, премногих; він з сильними буде ділити здобич, бо видав на смерть свою душу і був зачислений до лиходіїв, коли він узяв на себе гріхи багатьох і за грішників заступався.

Слово Боже

Псалом респонсорійний

Пс 31(30), 2 і 6. 12-13. 15-16. 17 і 25 (П.: Лк 23, 46)

В руки Твої, Боже, дух мій віддаю.

До Тебе, Господи, я прибігаю; не дай мені осоромитися повіки, *
у Твоїй справедливості визволь мене!
В руки Твої віддаю я духа мого: *
Ти визволив мене, Господи, вірний Боже.

Я став сміховиськом усім моїм противникам *
і ганьбою моїм сусідам,
страховищем моїм знайомим; *
хто мене бачить надворі, втікає від мене

А я на Тебе, Господи, вповаю; *
кажу: «Ти єси Бог мій!»
В руках у Тебе моя доля: *
вирятуй мене з руки ворогів і гнобителів моїх.

Освітли світлом Твого обличчя слугу Твого, *
спаси мене в Твоїм милосерді!
Сміло! І нехай ваше серце буде одважне, *
ви всі, що уповаєте на Господа.

Друге читання

Євр 4, 14-16; 5, 7-9

Читання з Послання до євреїв

         Мавши великого архиєрея, що вже пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання. Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам: Він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха. Приступім, отже, з довір’ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч.

         Він за днів свого тілесного життя приніс був молитви й благання з великим голосінням та слізьми до Того, який міг Його спасти від смерти, і Він був вислуханий за богобоязність;

         І хоч був Сином, навчився з того, що витерпів, значення послуху, і, ставши досконалим, спричинився до вічного спасіння всім, які Йому слухняні.

         Слово Боже

Спів перед Євангелієм

Флп 2, 8-9

Слава Тобі, Царю віків

Для нас Христос став слухняним аж до смерті,
смерті ж хресної.
Тому й Бог Його вивищив
і дав Йому ім’я, що понад усяке ім’я.

Слава Тобі, Царю віків.

Євангеліє

Йн 18, 1 – 19, 42

Мука нашого Господа Ісуса Христа від святого Йоана

Ув’язнення Ісуса

         Є. Після вечері Ісус вийшов зі своїми учнями на той бік Кедрон-потоку, де був сад, куди увійшли Він та Його учні. Юда ж, який Його зрадив, знав також те місце, Ісус бо та учні Його часто там збиралися. Узявши, отже, Юда відділ війська і первосвященицьких та фарисейських слуг, прибув туди з ліхтарями, смолоскипами та зброєю. Ісус же, знаючи все, що мало з Ним статися, вийшов і мовив до них: X Кого шукаєте? І. Ісуса Назарянина, Є. відповіли ті. X Це Я, Є. каже їм Ісус. Стояв же і Юда з ними, який Його зрадив. І коли Він їм сказав: Це Я! – подалися назад і припали до землі. Тож Він спитав їх ще раз:

X "Кого бо шукаєте? Є. А вони: Н. Ісуса Назарянина. X Сказав же вам, – Є. озвавсь Ісус, – X що то Я. Коли, отже, шукаєте Мене, то відпустіть оцих, щоб ішли собі; – Є. щоб слово те здійснилось, яке був вирік: З-поміж тих, що їх Ти передав Мені, не погубив Я ні одного. Тоді Симон Петро, який мав меч при собі, добув його і, вдаривши первосвященикового слугу, відрубав йому праве вухо. Малхом звали того слугу. Але Ісус озвався до Петра: X Сховай меч у піхву! Чашу, яку дав Мені Отець, – чи не мав би Я її пити?

Ісус перед Анною. Петрове відречення.

         Є. Тоді військовий відділ, тисяцький та юдейські слуги схопили Ісуса і, зв’язавши Його, повели спершу до Анни: цей бо був тесть Каяфи, що був первосвящеником того року. А був же то той самий Каяфа, який дав був пораду юдеям: Ліпше, щоб за народ помер один чоловік.

         За Ісусом же слідував Симон Петро ще з іншим учнем. А що учень той знаний був первосвященикові, то й увійшов він у двір первосвященика з Ісусом. Петро ж стояв надворі біля дверей. Той інший, знаний первосвященикові учень, вийшов, промовив до одвірної слугині та й увів Петра. Слугиня ж одвірна й каже до Петра: І. Чи й ти не з учнів отого чоловіка?” – І. Ні, Є. відрік той. Слуги і сторожа, що вогонь розклали, стояли там і грілися, було бо холодно. Отож і Петро стояв там з ними та грівся.

         І спитав первосвященик Ісуса про Його учнів і про Його навчання. Ісус же відказав йому: X Говорив Я світові отверто. Завжди навчав Я у синагозі й у храмі, де сходяться усі юдеї. Нічого не говорив Я потайки. Чому Мене запитуєш? Спитай он тих, що чули, що Я до них промовляв. Вони бо знають, що говорив Я. Є. На ті слова один із сторожі, який стояв там, ударив в обличчя Ісуса, кажучи: І. Ось так відказуєш первосвященикові? Є. Озвався ж Ісус до нього: X Якщо Я зле сказав, доведи, що воно погано. А якщо добре, то за віщо б’єш Мене? Є. І відіслав Його Анна зв’язаного до первосвященика Каяфи.

         А стояв там Симон Петро і грівся. От і мовили до нього: Н. Чи і ти не з Його учнів? Є. І відрікся той, і відказав: І. Ні! Є. Каже тоді один із первосвященикових слуг, родич того, якому Петро відрубав вухо: І. Чи ж не тебе я бачив у саду з Ним? Є. Тоді Петро відрікся ще раз. І зараз же півень запіяв!

Ісус перед Пилатом

         Є. Повели тоді Ісуса від Каяфи у преторію. Був же ранок. Та не ввійшли вони у преторію, щоб не осквернитись, а й могти їсти пасху. Вийшов тоді до них Пилат і промовив: І. Яке оскарження принесли ви на Цього чоловіка? Є. А ті йому кричать у відповідь: Н. Якби не був з Нього злочинець, не передавали б ми Його тобі! Є. Тож каже їм Пилат: І. То беріть собі Його ви і судіть за вашим законом. Є. Юдеї ж йому: Н. Не дозволено нам нікого вбивати! – Є. Щоб здійснилося слово Ісуса, що сказав, вказуючи, якою смертю має вмерти.

Допит

         Є. І ввійшов Пилат знов у преторію, закликав Ісуса і каже до Нього: І. Ти цар юдейський? Є. Ісус же у відповідь: X Кажеш те від себе, а чи інші про Мене так тобі оповіли? І. Хіба ж я юдей? – Є. озвався Пилат. – І. Народ Твій і первосвященики передали Тебе мені. Що Ти таке зробив? X Царство моє не від світу цього, – Є. відрік Ісус. – X Було б моє царство від цього світу, то сторожа моя була б воювала, щоби Мене не видали юдеям. Але не звідсіля моє царство. І. То Ти таки цар? – Є. мовив до Нього Пилат. І відповів Ісус: X Ти кажеш, що Я цар. Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає голос мій. І. Що таке – істина? – Є. озвався Пилат до Нього. І сказавши те, вийшов знов до юдеїв і каже до них: І. Жадної провини не знаходжу я на Ньому. Є у вас, однак, звичай, щоб на Пасху відпустив я вам одного. Тож хочете, щоб я вам юдейського царя відпустив? Н. Ні, не його! – Є. знову закричали ті, – Н. але Варавву! Є. А був же Варавва розбійник.

«Ось чоловік»

         Є. Забрав тоді Пилат Ісуса та й звелів Його бичувати. А вояки, сплівши вінок із тернини, вклали Йому на голову ще й зодягли Його у багряницю і, підступаючи до Нього, казали: Н. Радуйся, царю юдейський! Є. І били Його в обличчя. Знову вийшов Пилат надвір і до них промовляє: І. Ото виводжу вам Його, щоб ви знали, що я жадної провини на Ньому не знаходжу. Є. І вийшов Ісус у вінку терновім та в багряниці. І сказав їм Пилат: І. Ось чоловік! Є. Та скоро побачили Його первосвященики та слуги, закричали: Н. Розіпни! Розіпни! Є. Каже Пилат їм:

І. Беріть Його ви і розіпніть, я бо жадної провини не знаходжу на Ньому. Є. А юдеї йому: Н. У нас є закон, і за законом мусить Він умерти, бо Він із себе Сина Божого зробив.

         Є. Як почув те слово Пилат, стривожився ще дужче. Повернувся він ще раз у преторію та й каже Ісусові: І. Звідкіля Ти? Є. Не дав же йому Ісус одвіту. І. Зо мною не розмовляєш, – Є. каже Йому Пилат, –

І. чи не знаєш, що в мене влада відпустити Тебе і влада розіп’ясти Тебе? Є. І відрік Ісус: X Не мав би ти надо Мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто Мене тобі видав, більший гріх. Є. Від тієї хвилини шукав Пилат можливости, як би Його відпустити, але юдеї кричали: Н. Відпустиш Його, то не будеш кесаревим другом! Усяк, хто з себе робить царя, кесареві спротивляється!

Засудження

         Є. Тож зачувші ті слова, вивів Пилат Ісуса і сів на судівське сидіння, на місці, яке має назву Літостротон, а по-єврейському – Гаввата. А був то день, коли споготовлювали Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв: І. Ось цар ваш. Є. Ті ж закричали: Н. Геть! Геть! Розіпни Його! Є. А Пилат їм: І. Маю я вашого царя розіп’ясти? Є. І відповіли первосвященики: Н. Нема в нас царя, тільки кесар!

Є. І тоді видав він Його їм на розп’яття.

Розп’яття

         Є. І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов Він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота, де Його і розіп’яли, а з Ним двох інших: по одному з кожного боку, Ісуса ж – посередині. Пилат же звелів написати напис і на хресті його примістити. Написано було: Ісус Назарянин цар юдейський. Багато з юдеїв читали той напис, місце бо, де розіп’ято Ісуса, було близько міста. Написано ж напис було по-єврейському, по-грецькому і по римському. Тож первосвященики юдейські мовили до Пилата: Н. Не пиши: цар юдейський, – але, що Він сказав: Я – цар юдейський! Є. Та Пилат відрік: І. Що написав я, те, написав.

         Є. Тоді вояки, розіп’явши Ісуса, узяли Його одіж та й зробили чотири частини, по одній частині кожному воякові, і хітон. Та був хітон не пошитий, лише ввесь від верху тканий. Тому домовилися між собою: Н. Не дерімо його, а киньмо на нього жереб, на кого впаде.” Є. А тим же мало здійснитись Писання: мою одіж розділили між собою, на шату ж мою кинули жереб. Отож і вчинили так вояки.

Останні слова

         Є. А при хресті Ісусовім стояли Його Мати, сестра Його Матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Бачивши Ісус Матір і біля Неї учня, що стояв, – а його ж любив Він, – мовить до Матері:

X Жінко, ось син Твій. Є. А тоді й до учня мовить:

X Ось Матір твоя. Є. І від тієї хвилі учень узяв Її до себе.

Смерть Ісуса

            Є. А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: X Спраглий Я! Є. Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали Йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом. І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: X Звершилось; Є. і схиливши голову, ввідав духа.

Всі стають на коліна і протягом хвилини перебувають у тиші.

Проколення серця

         Є. Через те, що це була п’ятниця, отже, щоб не залишилися в суботу тіла на хресті, – бо був Великдень тієї суботи, – то юдеї попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста. Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з ним розіп’ятий. Та коли підступили до Ісуса й побачили, що Він уже мертвий, то голінок не перебивали Йому, лиш один з вояків проколов Йому списом бік. І потекла негайно ж кров – і вода.

         І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду – щоб ви теж увірували. Бо сталося те, щоб Писання здійснилось: Кістка Його не буде поламана. А й інше Писання каже: Споглядатимуть на Того, кого прокололи.

Похорон Ісуса

         Є. Після того Йосиф Ариматейський, що був учнем Ісусовим, – але потайки, страхався бо юдеїв, – удався до Пилата з проханням, щоби забрати тіло Ісуса. І дозволив Пилат. Прийшов він, отже, і забрав Ісусове тіло. А надійшов і Нікодим, який раніше приходив уночі до Нього, та й приніс мішанину з смирни та алое, мірок зо сто. І взяли вони тіло Ісуса та обв’язали Його запашним полотном, як то ховають за юдейським звичаєм. А був на тому місці, де розіп’яли Його, сад, а в саду тому – нова гробниця, в якій нікого ще не клали. Ось там, з огляду на юдейське споготування і що гробниця була поблизу, – покладено Ісуса.

Слово Господнє