Меджугор'є – віднова Церкви

11-го квітня 1991 року в Задарі, на конференції єпископів, Меджугор’є визнали місцем молитви. Кардинал Ратцінгер, перебуваючи в Австрії, оприлюднив те, що було сказане на цій конференції єпископами Югославії: «Будемо намагатися, щоб це місце, що стало місцем молитви і віри, ним і залишилося, і щоб було воно у ще більш тіснішій єдності з усією Церквою». Стосовно надприродного характеру об’явлень свої пояснення дав кардинал Кухарич: «… ми уже сказали (єпископи), що на даний час ми не можемо нічого офіційно визнати. Залишмо цей аспект для подальших досліджень. Церква не поспішає».

Таким чином, поки що, не існує остаточного рішення Церкви стосовно Меджугор’я, оскільки об’явлення тривають і досі. Нерідко це стає причиною для поспішних негативних суджень та оцінок, особливо останнім часом. Вашій увазі пропонуємо відгуки авторитетних представників Церкви з усього світу, які свідчать з власного досвіду і пережиття про численні плоди Меджугор’я та про їх значимість для Вселенської Церкви. Не можемо оминути увагою висловлювань Папи Івана Павла ІІ, тепер вже відомого святого, який хвилювався і вболівав за Меджугор’є, ще жиючи серед нас. Віримо, що і тепер продовжує це робити, говорячи до нас зі своїх приватних листів і звернень.

«Коли б я не був Святішим Отцем, то давно б уже побував в Меджугор’ї і там посповідався».

(Папа Іван Павло ІІ)

«Не можу відраджувати паломників від поїздок до Меджугор’я, оскільки сам знайомий з багатьма людьми, які 10, 15, а то й 20 років не відвідували церкви, і ось, - після того, як побували в Меджугор’ї, - навернулися».

(Архиєпископ Маріо Пересін, Італія)

«Паломники повертаються з Меджугор’я відновленими, з надхненням і бажанням змінитися на краще… Тут, в Меджугор’ї, я найбільш відчутно пережив Церкву Любові. Сьогодні Церква вже більше не опирається на державу або на яку-небудь фінансову структуру, тільки на Ісуса - Його любов і Його Святого Духа. Саме такою бачить Церкву Марія…

Я дуже ціную всі молитовні групи, які виникають через послання в Меджугор’ї і вносять свою частку у відновлення Церкви. Я бажав би, щоб вони були настільки поширеними, як це тільки можливо, також і у нас… Слідуймо Марії, вона – неймовірна! Дивовижно, що вона, усе ж обмежена людською природою, відіграє таку велику роль у справі відкуплення всього світу… хіба можна було б собі уявити, щоб Боже творіння набуло такого великого значення! Бути так близько до Бога; бути здатною на таку велику любов!.. Марія дарована нам Божим Провидінням, щоб допомагати. Вона є Посередницею…»

(Архиєпископ Фране Франич)

«З’явлення Богородиці в Меджугор’ї мають для нас дуже велике значення, тому що у нас, в Чехословаччині, вшанування Матері Божої є особливо

глибоке і живе. Серед нашого народу панує велика зацікавленість Меджугор’ям. Священики і вірні вдячні за кожне послання, за кожну інформацію, яку ми отримуємо звідси. Я особисто глибоко переконаний у правдивості об’явлень і дуже вдячний, що наголошуються молитва, вервиця, піст… Я також переконаний , що Меджугор’є є продовженням Люрду і Фатіми. Зрозуміло, що останнє слово за церковною комісією, але послання необхідно приймати з радістю і жити ними. А священикам, які їдуть до Меджугор’я, я б сказав, що найважливішим є особисте переживання. Воно не потребує ніяких слів. Пережиття Божої близькості про все говорить. І, як наслідок, ми зобов’язані пронести це відчуття далі по життю і поширити його на всіх інших…»

(Кардинал Францишек Томашек, 1988)

«Я знаю, що Папа захотів, щоб був оголошений Марійний Рік саме через послання Матінки Божої з Меджугор’я. Знаю також, що Папа приймає особисто об’явлення з Меджугор’я… , оскільки численні плоди є тим, що засвідчує правдивість цих об’явлень».

(Кардинал Грей, Единбург)

Папа Іван Павло ІІ, 1984, на зустрічі італійських єпископів:

«Дозволяйте, щоб люди їхали в Меджугор’є, якщо вони там навертаються, моляться, сповідаються і постять».

Папа Іван Павло ІІ, 1988, до комісії лікарів з Мілану, яка обстежувала дітей-візіонерів:

«Сьогодні світ втрачає відчуття надприродного, тобто відчуття Бога. Багато людей віднаходять його знову в Меджугор’ї, через молитву, піст і Найсвятіші Тайни».

«Я можу тільки сказати, що бачу багатьох, які їдуть з Генуї в Меджугор’є як язичники, а звідти повертаються з вервичкою в руках».

(Кардинал Сірі, Генуя)

«Те, що Божа Мати в Меджугор’ї має на меті оновлення Церкви, - беззаперечний факт».

(Професор Сгрева, Верона)

«В Меджугор’ї підтверджуються вислови Другого Ватиканського собору про християнство». (тут мається на увазі екуменізм - об’єднання християн усієї земної кулі)

(Архиєпископ Франич, Спліт)

Папа Іван Павло ІІ, 1984, до єпископа Паоло Гнилиці :

«Поглянь, Меджугор’є – це ж продовження фатімських послань. Взагалі, те, що Матір Божа з’являється зараз в комуністичній країні, говорить про проблеми, пов’язані з Росією».

«… люди, які повертаються з Меджугор’я, стають апостолами. Вони оживляють парафії. Вони утворюють молитовні групи. Вони моляться до усіх святих… Вони оновлюють Церкву».

(Кардинал Сірі, Генуя)

«Я прибув у Меджугор’є і побачив там благоговіння священників, монахів і мирян. Я сам став частиною цього протягом багатьох годин молитви. Передусім я побачив молодих людей, – тут їх тисячі, які, клячучи на колінах, молилися вервичку, сповідалися; церква забита людьми, переповнена під час меси».

(Єпископ Майлз МакКеон, Західна Австралія)

«… Від Меджугор’я випромінюється новий Дух, так сильно і так по-християнськи… Багато з тих, що приїжджають в Меджугор’є, є спочатку сповнені недовіри, і майже завжди вони приїжджають з цікавості… Але потім вони настільки захоплюються, що стають апостолами!.. Для мене численні сповіді у Меджугор’ї є знаком того, що все, що там відбувається, є від Бога…»

(Єпископ Паоло Гнилиця, Рим)

Папа Іван Павло ІІ, у листі від 8-го грудня 1992-го р. польській подружній парі Марика та Софії Зварницьким:

«… Дякую Софії за все стосовно Меджугор’я. Також і я щодня в своїх молитвах йду туди як паломник: з’єднуюся в молитві з усіма тими, які там моляться чи отримують звідти заклики до молитви. Сьогодні ми вже краще розуміємо ці заклики…»

Папа Іван Павло ІІ, в листі від 25-го лютого 1994 пише польській подружній парі Марика та Софії Зварницьким стосовно війни в колишній Югославії:

«Зараз ми можемо краще зрозуміти Меджугор’є. Можемо краще зрозуміти це материнське наполягання, коли бачимо масштаб тої великої небезпеки».

«… Те, що для мене на цьому місці дійсно є цінним, то це чудове відчуття миру. Це відчуття «зачепило» багатьох молодих людей. Вони приходять сюди, щоб розвинути свою віру, зробити її змістовнішою. Ми маємо сестер-монахинь, які на протязі декількох років кожного тижня організовували паломництва для молоді чисельністю приблизно по 15 чоловік у групі. Коли ці молоді люди приїжджали додому, вони, як правило, створювали молитовні групи і так поверталися до практик Віри, св.Сповіді, Євхаристії…»

(Архиєпископ Филип Метью Ханан, Новий Орлеан)

«Тут, в Меджугор’ї, я бачу відновлення всіх тих речей, через занедбання яких у багатьох частинах світу ми сумуємо».

(Єпископ Майлз МакКеон, Австралія)

«Папа страждає, але не тільки через те, що послання з Меджугор’я не прийняті, чи тому, що в цій державі війна, але, передусім, через стан самої Церкви, через розбрат між єпископами і кризу надприродного: того надприродного, що є таким очевидним у Меджугор’ї, як він сам стверджував. Коли весь світ прагне в Меджугор’є, то це тому, щоб там віднайти ту надприродну атмосферу молитви і життя з Найсвятішими Тайнами, чого так не вистачає сьогоднішній Церкві».

(Єпископ Паоло Гнилиця, Рим, від 04.06.1995 при університеті Notre-Dame (США) перед 5000 особами)

«В Меджугор’ї я вбачаю дарунок і відповідальність одночасно. Мати Божа дає всім тим, які сюди приходять, можливість віднайти ту саму любов і ніжність, яку вона проявила колись в Кані Галилейській. Богородиця наближається до нас і спонукає нас робити те, … «що Він вам каже»…

Навіть неможливо уявити, наскільки важливою для Церкви у всьому світі є ця парафія…»

(Архиєпископ Муріло Крігер, Бразилія)

«Тут відчувається особлива присутність Матіки Божої. Я бачив багато віруючих, які відвідали Меджугор’є, і повернулися додому з оновленою вірою, з відновленими переживаннями молитви, посту, сповіді, святої меси, та з особливою ревністю. Народ, відданий Божій Матері – відданий також і Церкві…»

(Єпископ Дональд Вільям, США)

«… з Меджугор’я лине заклик до оновлення життя, очищення і навернення. Здається, що це запрошення для всієї Церкви…»

(Єпископ Дегенгарт)

« В Меджугор’ї відбувається стільки навернень, як навряд чи деінде в світі».

(Єпископ Ніколас Д’Антоніо, США)

«У всякому випадку, на основі тих плодів, які я бачу, можу стверджувати, що тут й справді відбувається щось особливе. І це не францисканці притягують людей. В моїй дієцезії також є францисканці, а все ж нічого особливого не стається. Це Бог є Тим, Хто приводить сюди людей.

(Єпископ Жерар Діон, Канада)

«…Коли паломники прибувають в Меджугор’є, то виявляють тут певний духовний зріст, а по поверненні додому допомагають це усвідомити також й іншим. Це справжнє чудо, - те, що тут переживають люди, а потім везуть із собою додому – у свої сім’ї і в свої парафії… Проте, багато з них зрозуміють тільки після повернення, що їм дав тут Бог. … Особисто я зараз більше свідомий присутності Христа в Найсвятіших Тайнах, у церкві, в Святому Письмі і, взагалі, в людях…

Мені зустрічалося багато священиків, які були в Меджугор’ї. Всі вони набагато краще зрозуміли зміст свого священства після паломницької поїздки. Це те, що я візьму звідси з собою… Я знову відкрив для себе Бога, і для мене це є доказом того, що тут дійсно присутня Богородиця. Таким і є її завдання. Інколи люди приходять сюди у пошуках Марії, а знаходять Бога. І це є її бажанням, оскільки вона нічого не хоче для себе, але все робить для того, щоб люди краще пізнали її Сина Ісуса…»

(Нововисвячений єпископ Кенес Дональд Штайнер, США)

«Люди приїжджають сюди і змінюють своє життя. Багато сповідаються… Я певен, що Бог послуговується цим місцем задля навернення народів…»

(Єпископ Фредерік Драндруа, Уганда)

«Сам я не був у Меджугор’ї, але у певний спосіб я вже там побував, через людей, з якими познайомився і за яких знаю, що вони там були і в житті яких бачу плоди. Це була б неправда, якби я сказав, що немає ніяких плодів. Вони відчутні, очевидні і я бачу в нашій дієцезії ласки навернення, ласки надприродного життя вірою, ласки радості, покликання, зцілень, поновного відкриття Пресвятих Дарів, сповіді. Цим не обманиш. Додам від себе, що критерії, за якими я вимірюю, - це плоди, і коли дерево судять за його плодами, то мушу визнати, що це є добре дерево…»

(Кардинал Шенборн, Відень)

Папа Іван Павло ІІ, 1988, в Римі дев’ятьом єпископам з Бразилії:

«Моліться за мене в Меджугор’ї».