Тільки з Ним знайдете справжнє щастя
4-08-2023, 20:21.
Хотіли, щоб храм був присвячений Матері Божій Фатімській, але потім отримали листа священника з Нідерландів, який пропонував подарувати статую Матері Божої з проханням, щоб храм назвали на честь Цариці Миру. Таким чином статуя Цариці Миру потрапила до Озерного. Прилетіла з Німеччини літаком, про Меджугор’є тоді ще ніхто не чув, тільки потім, коли настоятель побував у Меджугор’ї в паломництві, він помітив цю схожість.У 1994 році було проголошено Царицю Миру головною покровителькою Казахстану, у 1995 році в Озерному Ян Павло Ленга посвятив Казахстан та Середню Азію Цариці Миру. Нині це місце є національною святинею Казахстану. Багато паломників приїжджає, щоб помолитися там. Ще одна особливість цього місця – вівтар поклоніння «Зірка Казахстану». 12 зірок у вінці Богородиці – це 12 місць у світі, де моляться за мир. Озерне є місцем молитви. Люди приходять і приїжджають до святині, щоб побути в присутності Бога. Мешканці села, не дивлячись на працю і повсякденні турботи, залишають усе, щоб знайти час для молитви. Це невеликий оазис у степу, де люди знаходять Бога.
Ви бачите, як місце страждання, голоду й смерті стало місцем великої благодаті. Марія в особливий спосіб бере під свою опіку слабких і беззахисних. Зараз в Озерному живе вже п'яте покоління переселенців, але спогади про важкі події 1936 року живуть у наших серцях.
Коли мені було близько п'яти років, я почала ходити до храму. Як маленька дівчинка, я була вражена красою цієї статуї, мені подобалося просто дивитися на Марію, здавалося, що Вона теж дивиться на мене – і я відчувала мир у серці від її присутності. Брати участь у Месі було нудно, іноді Меса була польською, і я нічого не розуміла, але приходила тому, що мама мене з собою водила.
1993 року до нас приїхав священник, ректор духовної семінарії, із проханням про молитву за нові покликання. Я зі ще однією дівчинкою серйозно підійшли до цього прохання і почали молитися в цьому намірі. Але ми молилися за когось і, звісно, не за себе, а Бог покликав нас. Я отримала покликання до Спільноти Блаженств, а Тетяна – до сестер служебниць Непорочного Зачаття Діви Марії, які служили в нас в Озерному. Тепер, коли ми іноді зустрічаємося, з посмішкою згадуємо про це.
1999 року в нас почали проводити зустрічі молоді. З усього Казахстану приїжджала молодь, щоб брати участь у цих духовних днях. Протягом п'яти днів відбувалися конференції, паломництво пішки 12 км до Хреста на сопці, прославлення, сповідь, вечір молитви. І саме на вечорі молитви Бог дав мені зрозуміти, що Він мене кличе.
Пропонувалося зробити вибір свого покликання: на листочках були намальовані знаки покликання – обручки означали шлюб, серце – чернецтво, а Хрест – священство. Це був дуже зворушливий момент. Святі Дари на вівтарі, красиві божественні пісні, і я йшла, щоб вибрати, звичайно, шлюб, тому що була дуже сильно закохана в одного хлопця. Але в якийсь момент подивилася на Пресвяті Дари та побачила заплаканих дівчат, які зважилися на чернецтво, і пішла в їхній бік. Я відчула, що Він мене дуже сильно любить і ця любов є іншою, не схожою на ту, яку я відчувала до того хлопця.
Мені було страшно, і водночас радість переповнювала моє серце. Я почала плакати й сказала Богові так. Я розуміла, що мої плани на життя руйнуються в цей момент, що вже не буде так, як я хочу, знала, що в мене будуть проблеми з батьками, але я була щаслива! Мені було 14 років.
Життя з Богом, особливо монаше, – це авантюра. Кожен день настільки відрізняється від попереднього. Скільки чудових моментів Бог дає нам пережити. Я вдячна Йому за дар покликання, за моїх братів і сестер зі спільноти Блаженств і за всі радості та сльози в моєму житті. Я знаю, що Він вибрав нерозумне й немічне світу цього з невеликого села. Бог так турбувався про все, що привів мене до моєї спільноти. Перший рік я жила там як студентка й навчалася, пізніше почала монашу дорогу.
Хочеться сказати вам ще декілька слів. Бог так сильно любить кожного з вас, пам'ятайте, що ви Його дорогоцінність, ви Його улюблена дитина й тільки з Ним знайдете справжнє щастя. Я пережила це у своєму житті…
Сестра Юлія, Казахстан
Повернутися назад