Яку велику радість відчули учні Ісуса, коли після Його смерті почули привітання: «Мир вам!» Їхня ситуація в ту мить зовні не змінилася. Рим і далі залишався могутнім, їхній страх не зник, проблеми залишилися. Але змінилося їхнє серце, бо до їхнього страху й немиру промовив Ісус.Його слово приносить мир. За словом Ісуса втихомирюється розбурхане море й замовкають злі сили. Голос Ісуса є також словом заклик змінити життя і йти за Ним. Його голос чинить усе новим і творить чудеса.
Марія нагадує нам, що це слово Ісуса діє й сьогодні, і ми можемо почути його в молитві. Він посилає Її, щоб Вона була поруч із нами так, як була поруч з учнями в час їхнього страху й немиру. Вона допомагала їм залишатися разом, перебувати в молитві й не втрачати надії.
У ці важкі часи, про які Вона говорить, що людство перебуває на роздоріжжі, а мир перебуває під загрозою, з Меджуґор’я лунає Її голос: «Поверніться до Бога, до Божих заповідей, щоб вам було добре на землі й щоб вийшли з цієї кризи, у яку потрапили, бо ви не слухаєте Бога, Який вас любить і хоче врятувати вас та вести до нового життя» (25.03.2022).
Марія вчить нас, що мир починається в серці, яке в молитві наблизилося до Бога. Мир у сім’ї та у світі починається у моєму власному серці. Ми не можемо приносити мир, якщо самі його не маємо. Мир серця здобувається через єднання власних страждань зі стражданнями Ісуса. Святі є для нас свідками того, що мир Ісуса ми можемо приносити навіть тоді, коли навколо нас панує надзвичайний неспокій, коли вирують ненависть і війна.
Святий Максиміліан Кольбе в Освенцимі засвідчив, що можна зберегти мир у серці навіть посеред пекла, насильства, ненависті та смерті.
Коли мав померти один в’язень, який просив зберегти йому життя заради своєї дружини та дітей, Максиміліан Кольбе вийшов із шеренги й сказав, що піде замість нього. Кольбе не міг змінити Освенцим. Не міг зупинити війну. Не міг усунути насильство, яке його оточувало, але міг вирішити, що буде в його серці. Його серце належало Ісусові.
Там, де була ненависть, він приніс любов. Там, де був страх, він приніс довіру. Там, де була смерть, він засвідчив життя. Його історія є для нас заохоченням до того, що і ми можемо бути носіями миру там, де живемо.
Свята Мати Тереза жила серед людей, які були хворими, покинутими та помирали на вулицях. Щодня вона зустрічалася з великими стражданнями. Вона не могла вирішити всю нужду світу. Але кожна людина, до якої вона приходила, могла відчути, що вона не сама, що хтось її любить. Її мир не походив від того, що життя було легким. Він походив із молитви та усвідомлення того, що Ісус присутній у людині, якій вона служить.
Цариця миру вчить нас бути дуже конкретними у тому, як приносити мир. Носієм миру є той, хто відповідально працює над наверненням свого серця. Він намагається жити Її основними посланнями: молитвою, щоденним роздумуванням над Божим словом, постом, частою святою сповіддю, прийманням Євхаристії та чиненням добрих справ.
До нового навчального року поставмо перед собою також домашнє завдання: нам не потрібно вирішити всі проблеми світу, але ми можемо принести мир одній людині, яку зустрінемо. Почнімо вдома, у своїх сім’ях і спільнотах.
Щодня ми можемо комусь простити, когось вислухати, підбадьорити сумну людину. Щодня замість сварки ми можемо обрати мир і помолитися за когось.
Молитва
Дякуємо Тобі, Небесна Мати, що ведеш нас до Бога і до молитви. Допоможи нам повертатися до Нього, особливо в хвилини спокуси, страху та немиру.
Дякуємо Тобі за Розарій, який Ти нам даруєш як дорогоцінний засіб і запоруку того, що через нього ми можемо випрошувати дорогоцінний дар миру. Допоможи нам відновити спільну молитву в наших сім’ях, створювати молитовні спільноти та витривало перебувати з Тобою в молитві, доки мир не запанує в наших серцях, у наших сім’ях і на всій землі.
Особливо віддаємо Тобі наших братів і сестер у всьому світі, які не моляться і ще не знають Ісуса. Випроси їм благодать, щоб і вони могли відчути Його голос і привітання: «Мир вам!»
Амінь.
