В час великого посту з отцем Славком Барбаричем

Великий піст – це час, коли ми згадуємо про Христову любов, якою Він страждає за нас. Це можливість зрозуміти, що не страждання само собою принесло чи заслужило спасіння, але та любов, із якою Христос переніс Свою муку і Свій хрест.

І подібно до того, як допомога іншим людям стає справою милосердя лише тоді, коли вершиться з радістю, смиренням, з любов’ю та через любов, так і хрест стає стражданням задля викуплення, лише коли переноситься з любов’ю. Застереження Христа єрусалимським жінкам про те, щоб плакали не над Ним, але над собою й над своїми синами, які потребують навернення, – це відповідь усім нам. Ми дотримуємося Великого посту та згадуємо про страждання Христа не тому, щоб оплакати те, що Він переніс, але для того, щоб оживити свою любов до Нього. Ми дотримуємося Великого посту, щоб набути нового поштовху до зростання в любові, щоб уміти переносити свої хрести та страждання з любов’ю. Тому що без любові вони не будуть мати відповідної цінності. І це була б справжня втрата. Великий піст – це час обнови, час навернення й повернення, час пробудження від смертоносного сну – завжди до нового життя й заради нового життя в любові. Час Великого посту починається взимку, а закінчується навесні. Починається стражданням, а закінчується воскресінням.

Джерело: "Гласник миру”

Взято з газети Світло Марії