Літургійні читання на 13 квітня (УГКЦ)

Св. Іпатія, єп. Гангрен­ського

Іс. 41, 4-14
4. Хто вчинив, хто довершив це? Той, що кличе роди від почину, – я Господь, я перший, я і з останніми той самий. 5. Бачать його острови і бояться, кінці землі трясуться. Вони зближаються, разом на суд приходять. 6. Один одному допомагає й приговорює до брата свого: «Кріпися!» 7. Мистець додає духу золотареві; той, що вигладжує молотком, бадьорить того, хто кує на ковадлі й про споювання говорить: «Воно добре», і цвяхами збиває, щоб не хиталось. 8. Ти ж, Ізраїлю, слуго мій! Ти, Якове, якого я вибрав, потомство Авраама, мого друга! 9. Ти, якого я взяв з кінців землі і покликав з її окраїн, і сказав до тебе: Ти мій слуга, – я тебе вибрав, я тебе не відкинув. 10. Не бійся, бо я з тобою! Не тривожся, бо я – Бог твій! Я додам тобі сили, я тобі допоможу, підтримаю тебе переможною правицею моєю. 11. Стидом і соромом окриються усі ті, що лютують проти тебе. На ніщоту обернуться й загинуть ті, що з тобою сварку заводять. 12. Ти будеш їх шукати, та не знайдеш тих, що на тебе нападають. На ніщо обернуться і зникнуть ті, що воюють проти тебе. 13. Бо я – Господь, твій Бог, я держу тебе за правицю, я тобі говорю: Не бійся, я тобі допомагаю. 14. Не бійся, Якове, мій черв'ячку, – слабосилий Ізраїлю! Я тобі допомагаю, – слово Господнє, Святого Ізраїлевого, твого викупителя.

Бт. 17, 1-9
1. Як Аврамові було дев'ятдесят дев'ять років, з'явився Аврамові Господь і сказав йому: "Я – Бог всемогутній. Ходи зо мною і будь бездоганний. 2. Я зроблю союз мій між мною й тобою й розмножу тебе вельми-вельми." 3. І припав Аврам на лице своє до землі, а Бог сказав до нього: 4. "Ось мій союз із тобою: Ти бо станеш батьком многоти народів. 5. Отож уже більше не зватимешся Аврам, лише Авраам буде твоє ім'я, бо батьком многоти народів я тебе зроблю. 6. Я зроблю тебе дуже-дуже плодовитим, виведу з тебе народи, навіть царі вийдуть із тебе. 7. І встановлю я мій союз між мною й тобою і між твоїми потомками, в їхніх поколіннях, як союз вічний, щоб бути Богом тобі й потомкам по тобі. 8. Я дам тобі і твоїм потомкам край, де ти пробуваєш (як чужинець), увесь Ханаан-край, у вічне посідання, і буду їм Богом." 9. Далі сказав Бог до Авраама: "Ти берегтимеш союз мій, ти й твої потомки, в їхніх поколіннях.

Прип. 15, 20 – 16, 9
20. Розумний син веселить батька, | дурний же матір свою зневажає. 21. Дурнота – радість безглуздому; | розумний чоловік іде шляхом просто. 22. Без міркування задуми не таланять, | а як порадників багато – щастять. 23. Людина рада відповіді своїх уст, | і яке любе слово, сказане доречі! 24. Стежка життя веде мудрого вгору, | щоб ухилитись від Шеолу долі. 25. Господь розвалить дім гордих | й утвердить межу вдовиці. 26. Огидні Господеві задуми погані, | слова ж чисті – приємні. 27. Хто жадібний наживи, той руйнує дім свій; | а хто гостинці ненавидить, той буде жити. 28. Серце праведного обдумує, що має відповісти; | а уста злих зло виливають. 29. Господь від лихих далеко, | молитву ж праведних вислуховує. 30. Ласкавий погляд веселить серце; | добра новина підкріпляє тіло. 31. Вухо, що слухає спасенного картання, | посеред розумних перебуває. 32. Хто напоумлення відкидає, свою душу зневажає; | а хто на навчання зважає, той глузду набуває. 33. Острах Господній – мудрости навчання; | славу випереджує – покора. 
1. Людина робить задуми в серці, | але від Господа – відповідь язика. 2. Усі дороги людини чисті в очах власних, | Господь же розцінює духа. 3. Здайся на Господа у твоїх справах, | і задуми твої здійсняться. 4. Усе зробив Господь для власної мети, | ба навіть грішника – на день лиха. 5. Осоружний Господеві – кожен гордий серцем; | такий напевне кари не уникне. 6. Милосердям і правдою покутується гріх, | а острахом Господнім ухиляється зло. 7. Коли вчинки людини Господеві милі, | то він і ворогів його мирить з ним. 8. Ліпше трохи з правдою, | ніж з кривдою прибутки великі. 9. Серце людське обмірковує дорогу, | та Господь управляє його кроком.