Літургійні читання на п’ятницю Х звичайного тижня, рік ІІ (РКЦ)

            Коли Ілля прийшов до Божої Хорив-гори, увійшов у печеру. Аж ось прийшло до нього таке слово Господнє: «Вийди, встань на горі перед Господом». І ось прийшов Господь.

            Великий, потужний вітер, що розривав гори й торощив скелі, йшов перед Господом; та не у вітрі Господь! Після вітру стався землетрус, та й не у землетрусі Господь! По землетрусі – вогонь, та не й у вогні Господь! Після вогню – тихесенький, лагідний вітерець.

            Скоро Ілля його вчув, то затулив обличчя плащем, вийшов і став при вході в печеру. Тоді заговорив до нього голос: «Чого ти тут, Іллє?» Він відрік: «Я палаю горливістю за Господа, Бога сил, бо сини Ізраїля покинули завіт Твій, жертовники Твої поруйнували і пророків Твоїх лезами повбивали. Зоставсь я один,  та  вони намагаються й мене звести зо світу».

            Господь же йому сказав: «Іди, вернися твоєю дорогою до Дамаської пустині, а як прийдеш туди, помажеш Хазаела царем над Арамом. Потім помажеш Єгу, сина Німші, царем над Ізраїлем, і Єлисея, сина Сафата, з Авел-Мехоли, помажеш пророком замість себе».

            Слово Боже