Літургійні читання на середу VII Великоднього тижня (РКЦ)

Перше читання
Ді 20, 28-38

Читання з Діянь Апостолів

Павло сказав до старших Церкви в Ефесі:

          «Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її Він придбав кров’ю власною. Я знаю, що по моїм відході ввійдуть поміж вас вовки хижі, які не щадитимуть стада. Та й з-поміж вас самих повстануть люди, що говоритимуть погубні речі, щоб потягнути за собою учнів.

          Тому чувайте, пригадуйте собі, що я три роки, ніч і день, не переставав кожного з вас із сльозами наводити на розум. А тепер передаю вас Богові і слову його благодаті, що може збудувати й дати вам спадщину між усіма освяченими.

          Ні срібла, ні золота, ані одежі я не вимагав ні від кого. Ви самі знаєте, що моїм потребам і тих, які зо мною, служили оці руки. У всьому я показав вам, що, так працюючи, треба допомагати слабосильним і пам’ятати слова Господа Ісуса, що сам сказав: „Більше щастя – давати, ніж брати”».

          Промовивши це, він упав на коліна і з усіма ними почав молитися. Усі тоді ревно заридали і, припавши Павлові на шию, цілували його, смуткуючи найбільше з-за слів, які він сказав, що вже більше не побачити їм його обличчя.

          І вони провели його до корабля.

          Слово Боже

Псалом респонсорійний
Пс 68(67), 29-30. 33-35а. 35б-36бв (П.: пор. 33а)

Співайте Богу, всі земні народи.
або: Алілуя.

Покажи, Боже, Твою силу,  *
силу, о Боже, що для нас Ти дієш!
Ради храму Твого, що в Єрусалимі,  *
Тобі царі принесуть дари.          

Царства землі, співайте Богові, славте Господа,  *
що верхи їздить небесами, небесами одвічними!
ось Він гримить голосом своїм сильним:  *
«Визнайте силу Божу!»          

Над Ізраїлем Його велич,  *
а Його потуга у хмарах.
Він дає народові потугу й силу. *
Благословен Бог!

Спів перед Євангелієм
Йн 17, 17

Алілуя, алілуя, алілуя.

Слово Твоє, Господи, – істина,
освяти їх у істині.

Алілуя, алілуя, алілуя.

Євангеліє
Йн 17, 11б-19

+ Слова Євангелія від святого Йоана

Під час останньої вечері Ісус, підвівши очі до неба, молився такими словами:

          «Отче Святий! Заради імени Твого бережи їх, тих, що їх Ти Мені передав, щоб були одно, як Ми! Бувши з ними у світі, Я беріг їх у Твоє ім’я; тих, яких Ти передав Мені, Я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання.

          Тепер же іду до Тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть. Слово Твоє Я передав їм, тож зненавидів їх світ, не від світу бо вони, так само, як і Я не від світу. Не молю, щоб Ти узяв їх від світу, лише – щоб зберіг їх від лихого. Вони не від світу так само, як і Я не від світу.

          Освяти їх у Твоїй істині: слово Твоє – істина. Як послав єси Мене у світ, так послав і Я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині».

          Cлово Господнє