СієнаУ базиліці Святого Франциска в Сієні, також в Італії, зберігається постійне євхаристійне диво. Диво полягає в чудесному збереженні 223 малих гостій, які були освячені 14 серпня 1730 року в базиліці Святого Франциска. Гостії були збережені, хоча згідно з усіма фізичними, хімічними та біологічними законами матерія гостії мала б зіпсуватись. Тієї ж ночі, коли їх освятили, їх викрали через срібну чашу, в якій вони зберігалися. Незважаючи на всі зусилля як церковної, так і цивільної влади Сієни того часу, освячені гостії були знайдені лише вранці 17 серпня, і зовсім випадково, біля церкви Святої Марії в Провенцано, де злодії, які вчинили святотатство, сховали їх у церковній скрині для милостині. Їх шанобливо вийняли з цієї скрині, очистили від пилу та контакту з грошима, і благоговійно та обережно, з належною повагою та шануванням усіх громадян, в урочистій процесії з лампадами, піснями та молитвами повернули до базиліки Святого Франциска. Почали відновлюватися побожності з глибокими виразами віри та надії, які проводили не лише громадяни, а й багато хто з навколишньої місцевості. З гігієнічних міркувань конвентуалці залишили ці гостії і нікого ними не причащали.
Минав час, і на гостіях не помічалося жодних ознак змін, хоча це було б природно. Таким чином, ця подія осквернення стала Божою благодаттю, джерелом євхаристійної віри для багатьох і доказом реальної присутності Христа в Євхаристії.
Кілька разів гостії науково досліджували за допомогою всіх можливих технічних засобів. Їх навіть піддавали обставинам, за яких вони мали б змінитися, але змін не відбулося. Наука завжди має ті самі дані: священні гостії все ще свіжі, цілі, матеріально не зіпсовані, хімічно чисті та не мають ознак зіасуття. Вони є об'єктом захоплення, подиву та шанування. Туди приїжджають окремі групи та паломники. Серед паломників був Святий Отець, Папа Іван Павло II. під час свого візиту до Сієни 14 вересня 1980 року. Вислухавши свідчення про історію гостій, він з глибоким зворушенням вигукнув: ВІН ПРИСУТНІЙ ТУТ!
Постійне євхаристійне диво Сієни, для якого час зупинився, пропонує кожному – починаючи з найскептичніших – можливість побачити на власні очі та доторкнутися власними руками до великого дива на землі, перед яким схиляється навіть наука. Нехай це диво, яке живе, пробудить у святому християнському серці живе прагнення хліба, що зійшов з небес, і нехай воно відродить обожнюючу любов до Того, хто став нашим супутником і товаришем до кінця часів і хто лає себе, щоб втамувати голод і спрагу та запропонувати життя та спасіння.
Вічний Хліб
(Роздуми святого Августина)
Чи чули ви слова, якими Господь кличе вас? Хто кличе? Кого покликано? Яке свято готується? Один Господар кличе своїх слуг і готує їм своє тіло як їжу. Хто наважиться споживати свого Господаря? А він сказав: «Хто мене споживає, той житиме для мене». Споживати Христа — це споживати життя.
Він не був відданий на смерть, щоб Його споживали, але щоб оживити мертвих. Коли Його споживають, Він дає свою силу, нічого не втрачаючи. Брати мої, не вагаймося, споживаючи цей хліб: немає небезпеки, що Він зникне або Його більше не буде. Споживаймо Христа: спожитий - Він живе, відданий на смерть - Він воскресає.
Коли ми споживаємо Його, ми не розбираємо Його на шматки. Це є така таємниця, і віруючі знають, як приймається тіло Христове: кожен отримує частину, і всі частини мають однакову благодать. Христа споживають у шматочках хліба, а Він завжди є єдиний і цілковитий. Його споживають в Євхаристії, але Він залишається єдиним і цілковитим на небесах і перебуває у твоєму серці. Він був повністю з Отцем, коли зійшов у лоно Діви: Він наповнив Її лоно, не залишаючи Отця. Він втілився, щоб люди споживали Його, і залишився з Отцем, щоб годувати ангелів.
