Літургійний зошит 11 ВЕРЕСНЯ, П’ЯТНИЦЯ

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
1 Кор 9, 16-19. 22б-27
Читання з Першого Послання святого апостола Павла до корінтян.
Брати! Якщо я звіщаю Єван­геліє, то немає чим мені хвалитися – це мій обов’язок. І горе мені, коли я не звіщатиму Євангелія. Якщо я це здійснюю добро­віль­но, то маю нагороду; як­що не добровільно, то виконую до­ручену мені службу. Яка ж моя нагорода? А та, що, благовістуючи, я безко­рис­ливо викладатиму Євангеліє, щоб не користуватися своїм пра­вом, яке маю з Євангелія. Будучи вільним від усіх, я себе підкорив усім, щоби багатьох при­дбати. Для всіх я став усім, щоб в усякому разі деяких спасти. Усе це я роблю задля Євангелія, щоб стати його співучасником. Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганнях, вони всі біжать, але нагороду одержує один? Тож бі­жіть, щоб і ви її здобули! Кожний, хто змагається, стри­мується від усього. Вони, – щоб одер­жати тлінний вінець, ми, – щоб нетлінний. Тому я не біжу в непевності та ве­ду кулачний бій не так, аби тіль­ки бити повітря. Але я приборкую і поневолюю своє тіло, щоби, пропо­ві­дуючи іншим, самому не вия­ви­тися недостойним. Слово Боже.
РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ
Пс 84, 3. 4. 5-6. 12
О які любі шатра Твої, Боже!
Моя душа знемагає *
і лине до дворів Господніх,
моє серце і моє тіло *
радіють живим Богом.
Адже й пташка знайшла собі хатку, *
і ластів­ка – собі гніздо, де виведе своїх пташенят, –
Твої жертовники, Господи воїнств, *
мій Царю і мій Боже!
Блаженні ті, які живуть у Твоєму домі: *
вони славитимуть Тебе повіки.
Блаженна людина, сила якої в Тобі, Боже, *
а в неї у серці – дороги до Тебе.
Адже Господь Бог – сонце і щит. *
Господь посилає милість і славу,
не позбавить благополуч­чя *
тих, які ходять бездоганно.
СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ
Йн 17, 17 б. а
Алілуя, алілуя, алілуя.
Твоє Слово, Господи, – то істина. Освяти нас істиною своєю!
ЄВАНГЕЛІЄ
Лк 6, 39-42
† Читання святого Євангелія від Луки.
Того часу Ісус розповів учням притчу: «Чи може сліпий сліпого дорогою водити? Чи не впадуть обидва в яму? Учень не вищий за вчителя, але, вдосконалившись, кожний стане, як його вчитель. Чому бачиш скалку, яка в оці брата твого, а колоди, яка в твоєму оці, не помічаєш? Як можеш казати братові своєму: “Брате, дозволь я вийму скалку, яка в твоєму оці!” – а сам не бачиш тієї колоди, яка в твоєму оці? Ли­цеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді по­бачиш, як вийняти скалку, яка в оці твого брата». Слово Господнє.